Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства «1» до управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа на боці позивача ОСОБА 1, товариство з обмеженою відповідальністю «2», третя особа на боці відповідача ОСОБА 2 про визнання незаконним та скасування припису, за участю
представника позивача __
представника відповідача не з’явився,
третьої особи ОСОБА 2
третьої особи ОСОБА 1
представника третьої особи на боці позивача ____
представника третьої особи на боці відповідача Ільїної В.В.
представника третьої особи ТОВ «2» ______

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «1» (далі по тексту - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - відповідач), третя особа на боці позивача ОСОБА 1, товариство з обмеженою відповідальністю «2», третя особа на боці відповідача ОСОБА 2 про визнання незаконним та скасування припису від 15.08.2011 року № 66.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що 02.06.2011 року між позивачем та третьою особою на боці відповідача ОСОБА 2 був укладений Договір на туристичне обслуговування. Відповідно до п. 1.2 цього Договору в листі бронювання були вказані дві особи – ОСОБА 1 та ОСОБА 2. 05.07.2011 року, тобто за два дні до туру, до позивача з’явився особа 2 із письмовою заявою в якою просив переоформити документи з ОСОБА 2 на ОСОБА 3 в у зв’язку з відмовою ОСОБА 2 від подорожі. На підтвердження цього він показав СМС-повідомлення від останньої. Позивач погодився та переоформив документи.

На думку позивача, саме ОСОБА 2 були порушені взяті на себе обов’язки по Договору, які виразилися в ненаданні відмови від туристичних послуг у письмовому вигляді, внаслідок чого виникла загроза спричинення значних матеріальних витрат другому туристу за Договором – ОСОБА 1 у розмірі сплаченої суми за тур. Споживач ОСОБА 2, в свою чергу, звернулася до відповідача зі скаргою на дії позивача, пов’язані з ненаданням оплаченої нею послуги.

09.08.2011 року посадовими особами управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області, на підставі звернення ОСОБА 2 була проведена позапланова перевірка дотримання ним вимог Закону про захист прав споживачів, за результатами якої був складений акт № 006044 від 09.08.2011 року. Відповідно до цього акту відповідачем був складений припис № 66 від 15.08.2011 року про вжиття невідкладних заходів щодо задоволення законних вимог споживача ОСОБА 2 стосовно повернення їй грошей, сплачених за подорож.

Позивач просив позов задовольнити та визнати незаконним припис № 66 від 15.08.2011 року на підставах, визначених в позовної заяві.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених в ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що ним на підставі скарги споживача ОСОБА 2 та згоди Держспоживстандарту України була проведена позапланова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів в приватному підприємстві «1». Факти викладені в зверненні споживача ОСОБА 2 підтвердилися та було встановлено безпідставну відмову споживачу в здійснені туристичної подорожі, що є порушенням умов Договору між виконавцем та споживачем. Ці факти були зафіксовані в акті перевірки № 006044 від 09.08.2011 року. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем було внесено припис № 66 від 15.08.2011 року, в якому приписувалося задовольнити вимоги споживача.

Представник третьої особи на боці позивача ОСОБА 1 підтримав заявлені позовні вимоги, та просив їх задовольнити. Надав суду письмові пояснення, в яких підтримав позицію позивача та вказав, що по-перше ОСОБА 2 добровільно відмовилася від подорожі про що повідомила ОСОБУ 1 СМС-повідомленням, по-друге що згідно з умовами Договору вона мала негайно після виникнення претензії направити її позивачу. Але вона направила таку претензію лише в день початку подорожі, тобто 07.07.2011 року. В додаткових письмових запереченнях представник третьої особи на боці позивача ОСОБА 1. вказує, що припис складений відповідачем не до належної особи. Також вважає, що відповідачем при складенні оскаржуваного припису були порушені норми ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме зміст порушення викладений відповідачем не конкретно, а довільно.

Представник третьої особи на боці відповідача ОСОБА 2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала суду письмові пояснення, в яких визнавала дії відповідача правомірними. Пояснила, що вона уклала з позивачем Договір на туристичне обслуго¬вування від 02.06.2011 року. 06.07.2011 року вона прибула в офіс к позивачу задля отримання документів на подорож, але співробітник позивача ____ відмовилася їх видати та повідомила, що за заявою другого туриста ОСОБА 1 авіаквитки та інші документи були переоформлені на іншу особу. При цьому ОСОБА 2 письмової відмови від подорожі, як передбачено Договором, позивачу не надавала, ніякого СМС-повідомлення про відмову від подорожі вона ОСОБІ 1 не надсилала.

Представник ТОВ «2» підтримав позовні вимоги та надав суду письмові пояснення в яких вказав, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено пра¬во споживача вимагати усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) і саме таким правом споживач ОСОБА 2 скористалася. Вона вимагала відновити її порушені права у позивача, але позивач відмовився їх задовольнити, вважаючи їх не порушеними. На думку третьої особи ТОВ «2», обов’язок виконавця послуги на задоволення вимог споживача цим Законом не передбачений, а тому відповідач не мав повноважень для вирішення цивіль¬ного спору та внесення приписів щодо питань, які відносяться до цивільного судочинства.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в справі докази та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - приватне підприємство «1» є юридичною особою, код ЄДРПОУ ____, та має ліцензію на турагентську діяльність серія АВ № _____ від __.__.2008 року (а.с.34).

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» № 1023 (далі по тексту Закон 1023).

02.06.2011 року між позивачем та третьою особою на боці відповідача ОСОБА 2 був укладений Договір на туристичне обслуговування (далі по тексту - Договір) (а.с. 10-14).

Пунктом 1.2 Договору був встановлений лист бронювання, відповідно до якого туристами було визначено дві особи – ОСОБА 1 та ОСОБА 2, місцем туру є Туреччина готель Коуаі Раїт Ксзогї. вартість туру ______,00 грн., період подорожі з 07.07.2011 року по 14.07.2011 року.

01.06.2011 року позивачем був виставлений рахунок-фактура № 45394 від 01.06.2011 року на прізвище ОСОБА 1.

Відповідно до прибуткових касових ордерів від 31.05.2011 року та 02.06.2011 року грошові кошті в розмірі ____,00 грн. та ____,00 грн. позивачем було прийнято саме від ОСОБА 2 (а.с.37).

Згідно п.3.4 Договору оператор зобов’язаний забезпечити туриста необхідними документами: ваучерами, страховими полісами, авіаквитками на авіарейси згідно з графіком відправлення за маршрутом, вказаним в п. 1.2 Договору.

Як вказує ОСОБА 2, і ця обставина не спростована позивачем, вона не отрима¬ла від позивача документи, в т.ч. ваучер, авіаквитки та страховій поліс на подорож.

Суд не приймає як доказ вручення документів для здійснення туру ОСОБА 2 (ваучер на проживання, авіаквитки Донецьк - Анталія - Донецьк, страховий поліс, інфолист) службову записку менеджера по закордонному туризму ПП «1», тому що ця службова записка не є належним доказом вручення документів туристу.

Суд вважає, що належним доказом вручення цих документів на подорож може бути будь-який письмовий документ який містить підпис туриста ОСОБА 2.

Оскільки турист ОСОБА 2 заявляє, що документи на подорож їй не були вру¬чені і з цього приводу вона зверталася до ПП «1», ТОВ «2», управління у справах захисту прав споживачів, і позивач не довів факту вручення ОСОБІ 2 доку¬ментів належними доказами, суд вважає факт не вручення документів на подорож ОСОБІ 2 встановленим.

Окрім цього, позивач не заперечував факт переоформлення ним авіаквитків та інших документів пов’язаних з туристичною подорожжю с туриста ОСОБА 2 на турис¬та ОСОБА 3 без письмової згоди ОСОБА 2, тому факт не вручення ним документів ОСОБІ 2 не потребує додаткового доказування.

Згідно п.3.1 Договору турист має право на відмову від замовленого комплексу туристичних послуг, що має бути оформлено письмовою заявою.

Суд вважає, що посилання позивача на СМС - повідомлення яке, за твердженням ОСОБА 1 поступило від ОСОБА 2, не може бути належним доказом про відмову від подорожі, тому що згідно умов договору відмова має бути оформлена письмовою заявою.

Ніякої письмової заяви від ОСОБА 2 до позивача не надходило і цю обставину підтвердили як представник позивача так і сама ОСОБА 2.

Статтею 10 Закону 1023 передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Суд вважає заперечення третьої особи ТОВ «2» відносно того, що Законом 1023 передбачено саме право вимагати відшкодування збитків та не передбачається обов’язок виконавця послуг відшкодовувати ці збитки, та споживача ОСОБА 2 ніхто не позбавляв права вимагати відшкодування завданих їй збитків, що вона і зробила, є безпідставними, тому що згідно зі ст.10 Закону 1023 споживач має право не тільки вимагати, але його вимоги підлягають задоволенню відповідно до абзацу другого частини 3 ст.10 цього Закону.

Твердження позивача та третьої особи ОСОБА 1 про те, що припис був вине-сений не до тієї особи, тому що туроператором, який надає туристичні послуги, є саме ТОВ «2» є помилковими з огляду на наступне.

Згідно з п. 7.2.5 Агентського договору № 2802 від 01.04.2011 року (а,с. 16-22) укладеного між ПП «1» та ТОВ «2», турагент несе повну відповідальність за перевірку, наявність і правильність оформлення у Туриста необхідних паспортних, візових та інших документів на в’їзд і виїзд в розмірах завданих Туроператору збитків і сплачує всі ви¬трати, які виникають чи можуть виникнути у Туроператора у зв’язку з їхньою відсутністю чи з неправильним оформленням.

Тобто за наявність чи відсутність документів у Туриста несе відповідальність саме позивач, який є турагентом.

Окрім цього, відповідно до п. 3.4.13 Агентського договору № 2802 від 01.04.2011 року (а.с. 16-22) на тур агента покладені зобов’язання при ануляції або зміні заявки турагента, оформити відповідні зміни в Договір на туристичне обслуговування відповідно до положень ст. 654 Цивільного Кодексу України та провести розрахунки з Туроператором, викли¬кані ануляцією або зміною заявки турагента, а також виконувати інші дії, визначені Договором.

Позивач не оформив відповідні зміни в Договір згідно зі ст.654 ЦК України, чим порушив умови Агентського договору.

Тому, суд приходить до висновку, що припис відповідача був складений саме тій особі, яка порушили права споживача та, згідно з умовами Договору на туристичне обслуговування та Агентського Договору, має нести відповідальність за порушення цих умов.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст.23 Закону 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач як суб’єкт владних повноважень прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА 2 не отримала послугу, пов’язану з туристичною подорожжю зі сторони позивача, без поважних причин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 1 ст. 26 Закону 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень діяв на підставі приписів Закону і його дії пов’язані з винесенням припису від 15.08.2011 року №6б про усунення порушень прав споживача, є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормами ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх об¬ставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобі¬гаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і ці¬лями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи відповідача в повному обсязі, позивачем суду не надано, а отже в позові слід відмовити повністю.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У позові приватного підприємства «1» до управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області, третя особа на боці позивача ОСОБА 1 товариство з обмеженою відповідальністю «2», третя особа на боці відповідача ОСОБА 2 про визнання незаконним та скасування припису від 15.08.2011 року № 66, відмовити повністю.

Постанова в повному обсязі складена 21 листопада 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України, через До¬нецький окружний адміністративний суд.


Суддя
Хохленков О.В.