Зарегистрированный в Верховной Раде проект Закона «О хозяйственных объединениях» призван урегулировать правовые вопросы, связанные с деятельностью ассоциаций, корпораций, консорциумов и концернов.

На сегодняшний день правовой статус хозяйственных объединений закреплен в Главе 12 Хозяйственного кодекса Украины «Объединения предприятий». Данным законопроектом же устраняются пробелы в праве, связанные с законодательным регулированием деятельности хозяйственных объединений.

 

проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про господарські об’єднання
 

Цей Закон визначає порядок утворення, діяльності, припинення господарських об’єднань, їх правовий статус, права та обов’язки учасників.
 

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 

Стаття 1. Поняття та види господарських об’єднань
1. Господарське об’єднання - це організаційно-правова форма юридичної особи, утвореної на невизначений строк або тимчасово двома або більше суб’єктами господарювання (учасниками) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для виконання спільних економічних та соціальних завдань.
2. Залежно від того, в якому взаємозв’язку перебувають учасники господарського об’єднання або учасники господарського об’єднання і господарське об’єднання, розрізняють такі види господарських об’єднань:
асоціація - договірне господарське об’єднання, утворене з метою постійної координації господарської діяльності учасників шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації;
корпорація - договірне господарське об’єднання, утворене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів учасників, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;
консорціум - тимчасове статутне господарське об’єднання, утворене для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум в порядку, визначеному його статутом, використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел;
концерн - статутне господарське об’єднання, утворене на основі фінансової залежності учасників від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій регулювання науково-технічної, виробничої, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності учасників. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими юридичними особами. Учасник концерну не може бути одночасно учасником іншого концерну.
3. Найменування господарського об’єднання повинне містити інформацію про вид господарського об’єднання.
4. Господарські об’єднання, учасниками яких є суб’єкти господарювання, що засновані на державній власності (далі - державні суб’єкти господарювання), діють як державні господарські об’єднання. Особливості утворення та діяльності державних господарських об’єднань визначаються у розділі III цього Закону.
5. Господарські об’єднання, учасниками яких є суб’єкти господарювання, що засновані на комунальній власності, діють як комунальні господарські об’єднання. Комунальні господарські об’єднання утворюються органами місцевого самоврядування і діють з урахуванням особливостей і у порядку, визначеному цим Законом для державних господарських об’єднань.
Стаття 2. Права і обов’язки господарського об’єднання
1. Господарське об’єднання має право:
провадити господарську діяльність відповідно до мети його утворення;
укладати від свого імені договори, набувати майно, а також майнові та немайнові права, брати зобов’язання, бути позивачем і відповідачем у судах;
утворювати філії, представництва без надання їм статусу юридичної особи;
здійснювати контроль за виконанням учасниками господарського об’єднання внутрішніх документів, річних фінансових та інвестиційних планів, рішень органів управління.
2. Господарське об’єднання не може бути засновником або учасником інших юридичних осіб, а також входити в інше господарське об’єднання.
3. Господарське об’єднання зобов’язане діяти в інтересах усіх учасників об’єднання відповідно до установчого документа господарського об’єднання та самостійно відповідати за своїми зобов’язаннями. Господарське об’єднання не несе відповідальності за зобов’язаннями своїх учасників.
4. Господарське об’єднання самостійно вступає у відносини з іншими юридичними і фізичними особами та укладає з ними договори від власного імені відповідно до законодавства. Установчим документом господарського об’єднання може бути передбачене право одного з учасників виступати від імені господарського об’єднання.
Стаття 3. Учасники господарського об’єднання, їх права та обов’язки
1. Учасником господарського об’єднання може бути будь-який суб’єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, в тому числі фізична особа - підприємець.
2. Учасником господарського об’єднання може бути суб’єкт господарювання, утворений згідно із законодавством іншої держави, а суб’єкт господарювання України може входити в господарське об’єднання, утворене згідно із законодавством іншої держави.
3. Учасник господарського об’єднання із статусом юридичної особи зберігає статус юридичної особи незалежно від виду господарського об’єднання.
4. Учасники господарського об’єднання не несуть відповідальності за зобов’язаннями господарського об’єднання.
5. Учасники господарського об’єднання є рівними у своїх правах та обов’язках незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.
6. Учасник господарського об’єднання має право:
самостійно провадити власну господарську діяльність з урахуванням положень установчого документа господарського об’єднання;
бути членом інших господарських об’єднань, якщо законом чи установчим документом господарського об’єднання не встановлено інше;
одержувати частину прибутку за результатами діяльності господарського об’єднання у порядку, передбаченому законом та установчим документом господарського об’єднання;
брати участь в управлінні господарським об’єднанням у порядку, передбаченому установчим документом господарського об’єднання;
вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим документом господарського об’єднання.
7. Учасник господарського об’єднання зобов’язаний:
дотримуватись вимог установчого документа господарського об’єднання;
виконувати рішення органів управління господарського об’єднання;
виконувати свої зобов’язання перед господарським об’єднанням;
повідомляти господарське об’єднання про будь-які зміни свого статусу: намір входження до інших господарських об’єднань, припинення, порушення провадження у справі про банкрутство щодо нього;
не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про господарське об’єднання та про його учасників.
8. Учасник господарського об’єднання має також інші права і обов’язки, передбачені цим та іншими законами.
Стаття 4. Установчі документи господарських об’єднань
1. Установчим документом концерну і консорціуму є статут, а установчим документом асоціації і корпорації - установчий договір.
2. Установчий документ господарського об’єднання затверджується усіма суб’єктами господарювання, що входять до його складу, і повинен містити відомості про:
найменування і вид господарського об’єднання;
мету та предмет діяльності господарського об’єднання;
перелік учасників;
розмір, склад та порядок внесення вкладів учасників;
права і обов’язки учасників;
порядок прийняття нових учасників та порядок виходу з господарського об’єднання;
джерела формування та правовий режим майна господарського об’єднання;
розмір і порядок формування статутного капіталу господарського об’єднання (у разі його створення);
порядок розподілу прибутку учасниками господарського об’єднання за результатами його діяльності;
органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття ними рішень;
порядок ведення фінансової звітності (зведеної фінансової звітності щодо всіх учасників);
порядок внесення змін до установчого документа господарського об’єднання;
порядок припинення господарського об’єднання.
3. Установчий документ може містити інші відомості, що не суперечать законодавству.
4. Зміни до установчого документа вносяться за рішенням вищого органу управління господарського об’єднання.
Стаття 5. Державна реєстрація господарського об’єднання
1. Господарське об’єднання вважається утвореним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації в порядку, установленому законом.
Стаття 6. Контроль за діяльністю господарського об’єднання і звітність господарського об’єднання
1. Контроль за діяльністю господарського об’єднання здійснюється в установленому порядку. При здійсненні заходів контролю щодо господарського об’єднання такі заходи одночасно здійснюються щодо всіх учасників господарського об’єднання.
2. Господарське об’єднання має право вести зведену звітність для всіх учасників господарського об’єднання у разі, коли це передбачено установчим документом господарського об’єднання.
 

Розділ II

УТВОРЕННЯ, ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ
 

Стаття 7. Прийняття рішення про утворення господарського об’єднання
1. Учасники господарського об’єднання утворюють господарське об’єднання на добровільних засадах.
2. Рішення про утворення господарського об’єднання приймається після отримання у порядку, встановленому законодавством про захист економічної конкуренції, дозволу на узгоджені дії або концентрацію суб’єктів господарювання.
3. Рішення про утворення господарського об’єднання оформлюється протоколом зборів суб’єктів господарювання, що мають намір утворити господарське об’єднання, який підписується представниками усіх учасників таких зборів.
4. В Україні можуть утворюватися господарські об’єднання за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності. Порядок утворення та діяльності таких господарських об’єднань регулюється загальними положеннями про господарські об’єднання з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
5. Господарське об’єднання, утворене за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності, може бути будь-якого виду, передбаченого цим Законом.
6. У разі утворення господарського об’єднання за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності рішення державних суб’єктів господарювання щодо входження до складу такого господарського об’єднання приймається за погодженням з органом, до сфери управління якого належить такий суб’єкт господарювання.
Стаття 8. Статутний капітал господарського об’єднання
1. У господарському об’єднанні (крім державного господарського об’єднання) за рахунок вкладів його учасників утворюється статутний капітал.
2. Розмір статутного капіталу господарського об’єднання визначається його установчим документом.
Стаття 9. Вклади учасників господарського об’єднання
1. Вкладами учасників господарського об’єднання може бути будь-яке майно (гроші, цінні папери, земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, сировина, продукція, інші речі, право на торговельну марку, майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом).
2. У разі створення господарського об’єднання за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності вкладами державних суб’єктів господарювання можуть бути лише кошти. Державні суб’єкти господарювання здійснюють вклади за рахунок чистого прибутку після сплати в повному обсязі податків, обов’язкових платежів та дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств.
3. Оцінка вкладів учасників господарського об’єднання проводиться за згодою учасників об’єднання. У разі утворення господарського об’єднання за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності обов’язково проводиться незалежна оцінка.
Стаття 10. Майно господарського об’єднання, майнові відносини між господарським об’єднанням і його учасниками
1. Господарське об’єднання є власником:
майна, переданого господарському об’єднанню його учасниками як вклад;
майна, набутого господарським об’єднанням у процесі його діяльності чи утвореного за рахунок його майна;
іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
2. Майно господарського об’єднання відокремлене від майна його учасників. Учасники господарського об’єднання здійснюють самостійно повноваження власника стосовно належного їм майна.
Стаття 11. Розподіл прибутку господарського об’єднання
1. У разі отримання прибутку за результатами діяльності господарського об’єднання він підлягає розподілу між учасниками пропорційно вартості вкладів учасників, якщо інший критерій розподілу не передбачений установчим документом господарського об’єднання.
Стаття 12. Органи управління господарського об’єднання
1. Управління господарським об’єднанням здійснюють його органи.
2. Органами управління господарського об’єднання є:
вищий орган управління (рада учасників);
виконавчий орган, який є одноособовим (директор) або колегіальним (правління).
Стаття 13. Рада учасників господарського об’єднання
1. До складу вищого органу управління господарського об’єднання входять керівники учасників господарського об’єднання, а у разі, коли учасником господарського об’єднання є фізична особа - підприємець, така особа входить до складу вищого органу управління господарського об’єднання та має такі самі повноваження під час проведення засідань ради керівників учасників, як і інші керівники учасників господарського об’єднання.
2. Керівник учасника господарського об’єднання може передати свої повноваження щодо участі у засіданні вищого органу управління господарського товариства на підставі довіреності.
3. У разі відсутності керівника учасника участь у засіданні бере особа, що виконує його обов’язки.
4. Засідання ради учасників проводиться щокварталу або за рішенням виконавчого органу чи за вимогою одного з учасників та вважається правоможним у разі присутності на ньому три четвертих керівників учасників господарського об’єднання. Кожен учасник господарського об’єднання має один голос. У разі утворення господарського об’єднання за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності кількість голосів учасників пропорційна розміру їх вкладів.
5. До компетенції ради учасників належить прийняття рішення про:
включення до складу і вихід із складу учасників господарського об’єднання;
внесення змін до установчого документа господарського об’єднання (у тому числі щодо розміру статутного капіталу);
затвердження персонального складу правління (у тому числі обрання голови правління) або призначення і звільнення директора господарського об’єднання;
утворення філій і представництв господарського об’єднання;
затвердження річної фінансової звітності про діяльність господарського об’єднання;
розподіл прибутку за результатами діяльності господарського об’єднання між його учасниками;
припинення господарського об’єднання.
6. Визначені у цій статті повноваження належать до виключної компетенції ради учасників господарського об’єднання і не можуть бути передані виконавчому органу.
7. Установчим документом можуть бути визначені інші повноваження, що належать до виключної компетенції ради учасників.
8. Рішення ради учасників приймаються більшістю голосів учасників, присутніх на засіданні ради. Установчим документом може бути передбачена більша кількість голосів, необхідних для прийняття радою учасників рішень.
Стаття 14. Виконавчий орган господарського об’єднання
1. Виконавчий орган господарського об’єднання здійснює управління його поточною діяльністю. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов’язаних з керівництвом поточною діяльністю господарського об’єднання, крім питань, що належать до виключної компетенції ради учасників.
2. Виконавчий орган господарського об’єднання підзвітний раді учасників і організовує виконання її рішень. Виконавчий орган діє від імені господарського об’єднання у межах, установлених установчим документом і законом.
3. Колегіальний виконавчий орган (правління) господарського об’єднання утворюється у кількості до семи осіб, з числа яких обирається голова правління. Голова правління організовує роботу правління, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань. Порядок скликання та проведення засідань правління встановлюється установчим документом. Кожний член правління має право вимагати проведення засідання колегіального виконавчого органу та вносити питання до порядку денного засідання. Рішення правління приймаються більшістю голосів членів правління.
4. Голова правління має право без довіреності діяти від імені господарського об’єднання відповідно до рішень правління, в тому числі представляти інтереси господарського об’єднання, укладати договори від імені господарського об’єднання, видавати накази та давати розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками господарського об’єднання. У разі неможливості виконання головою правління своїх повноважень за рішенням цього органу його повноваження здійснює один із членів колегіального виконавчого органу, якщо інше не передбачено установчим документом або положенням про виконавчий орган господарського об’єднання. Інші особи можуть діяти від імені об’єднання у порядку представництва, передбаченому Цивільним кодексом України.
5. Порядок прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, - директором встановлюється установчим документом. Директор вправі без довіреності діяти від імені господарського об’єднання, в тому числі представляти його інтереси, укладати договори від імені господарського об’єднання, видавати накази та давати розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками господарського об’єднання. У разі неможливості виконання директором своїх повноважень такі повноваження здійснюються призначеною ним особою.
6. Голова і члени правління, директор господарського об’єднання є посадовими особами господарського об’єднання. Посадові особи господарського об’єднання не можуть бути посадовими особами учасників господарського об’єднання.
7. Посадовими особами господарського об’єднання не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державні службовці, нотаріуси, а також особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути посадовими особами органів товариства, що провадить цей вид діяльності, та особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини.
8. Посадові особи господарського об’єднання повинні діяти в інтересах господарського об’єднання, дотримуватися вимог законодавства, установчого документа господарського об’єднання. Посадові особи господарського об’єднання несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.
Стаття 15. Відносини господарського об’єднання і його учасників
1. Господарське об’єднання здійснює координацію господарської діяльності учасників у межах, визначених установчим документом.
2. Господарське об’єднання не має права втручатися в господарську діяльність учасників..
3. На запит господарського об’єднання його учасники можуть інформувати об’єднання про результати своєї діяльності.
4. У разі коли учасники господарського об’єднання і господарське об’єднання вступають у господарські відносини між собою, вони виступають як рівні суб’єкти.
5. Державні суб’єкти господарювання, що входять до складу господарського об’єднання, утвореного за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності, під час провадження господарської діяльності керуються рішеннями господарського об’єднання та органу, до сфери управління якого вони належать, прийнятими в межах їх повноважень. У разі виникнення неузгодженості у позиціях господарського об’єднання та уповноваженого органу управління державний суб’єкт господарювання діє відповідно до завдань уповноваженого органу управління.
Стаття 16. Вихід учасника із складу господарського об’єднання
1. Вихід учасника із складу господарського об’єднання здійснюється добровільно на умовах та в порядку, визначених установчим документом, і оформлюється рішенням вищого органу управління господарського об’єднання.
2. У разі виходу учасника із складу господарського об’єднання йому сплачується вартість його вкладу. На вимогу учасника та за згодою вищого органу господарського об’єднання учаснику повертається його вклад у натуральній формі, якщо таке право учасника передбачене установчим документом.
3. У разі коли після виходу учасника із складу господарського об’єднання у його складі залишається лише один суб’єкт господарювання, таке господарське об’єднання припиняється.
Стаття 17. Прийняття нових учасників до складу господарського об’єднання
1. Прийняття нового учасника до складу господарського об’єднання здійснюється за рішенням вищого органу управління об’єднання.
2. Прийняття державного суб’єкта господарювання як нового учасника до складу господарського об’єднання, утвореного за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності, здійснюється за погодженням з органом, до сфери управління якого належить такий суб’єкт господарювання.
3. Рішення про прийняття нових учасників до складу господарського об’єднання приймається після отримання дозволу на узгоджені дії або концентрацію суб’єктів господарювання у порядку, встановленому законодавством про захист економічної конкуренції.
Стаття 18. Припинення господарського об’єднання
1. Припинення господарського об’єднання здійснюється за рішенням вищого органу управління господарського об’єднання або за рішенням суду в порядку, встановленому для юридичних осіб.
2. Реорганізація господарського об’єднання можлива виключно шляхом перетворення в інше господарське об’єднання. До господарського об’єднання, утвореного в результаті реорганізації, переходять усі майно, права та обов’язки попереднього господарського об’єднання.
3. У разі ліквідації господарського об’єднання розподіл майна, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, здійснюється між учасниками господарського об’єднання пропорційно до їх вкладів у порядку, визначеному установчим документом господарського об’єднання.
 

Розділ III

ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ, ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ОБ’ЄДНАННЯ

Стаття 19. Особливості утворення державного господарського об’єднання
1. Державне господарське об’єднання може бути утворене лише як консорціум або концерн.
2. Найменування такого об’єднання повинне містити слова "державне господарське об’єднання".
3. Державне господарське об’єднання утворюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні Кабінету Міністрів України про утворення державного господарського об’єднання зазначається перелік учасників, визначається орган державної влади, що здійснює контроль за державним господарським об’єднанням. Зазначеним рішенням також призначається директор (голова правління) та затверджується статут державного господарського об’єднання.
4. Рішення про утворення державного господарського об’єднання може передбачати делегування органу, що здійснює контроль за державним господарським об’єднанням, повноваження на призначення директора та затвердження статуту об’єднання.
Стаття 20. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо державного господарського об’єднання
1. Кабінет Міністрів України здійснює такі повноваження щодо державного господарського об’єднання:
приймає рішення про утворення і припинення державного господарського об’єднання;
затверджує статут державного господарського об’єднання та вносить до нього зміни;
призначає і звільняє директора (голову правління) державного господарського об’єднання;
приймає рішення про включення учасника до складу і вихід його з державного господарського об’єднання.
2. Кабінет Міністрів України може також здійснювати інші повноваження, встановлені законами.
Стаття 21. Повноваження органу державної влади, що здійснює контроль за державним господарським об’єднанням
1. Орган державної влади, що здійснює контроль за державним господарським об’єднанням, має такі повноваження:
здійснює облік і контроль за ефективним використанням та збереженням державного майна державного господарського об’єднання;
затверджує фінансовий та інвестиційний плани державного господарського об’єднання і контролює їх виконання у порядку, встановленому для державних підприємств;
погоджує відчуження, списання, передачу в оренду державного майна державного господарського об’єднання у порядку, встановленому для державних підприємств;
погоджує відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно державного господарського об’єднання;
погоджує рішення державного господарського об’єднання щодо майна його учасників з питань, визначених абзацами десятим, одинадцятим, дванадцятим, вісімнадцятим частини першої статті 24 цього Закону;
затверджує структуру та граничну чисельність працівників державного господарського об’єднання;
укладає і розриває контракт з директором (головою правління) державного господарського об’єднання та здійснює контроль за його виконанням;
забезпечує проведення щорічної аудиторської перевірки державного господарського об’єднання у разі, коли воно визнане в установленому порядку таким, що підлягає щорічній аудиторській перевірці;
забезпечує відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державного господарського об’єднання;
вживає заходів щодо приведення у відповідність із законодавством статуту державного господарського об’єднання;
забезпечує проведення інвентаризації майна державного господарського об’єднання відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку;
організовує погодження з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства мирової угоди та плану санації в процедурі банкрутства державного господарського об’єднання.
Стаття 22. Майно державного господарського об’єднання
1. Вкладами учасників державного господарського об’єднання можуть бути лише кошти.
2. Майно державного господарського об’єднання є державною власністю і належить йому на праві господарського відання.
3. У державному господарському об’єднанні статутний капітал не утворюється.
Стаття 23. Учасник державного господарського об’єднання
1. Учасник державного господарського об’єднання може бути учасником лише одного господарського об’єднання.
2. Державне господарське об’єднання є суб’єктом управління державним майном юридичних осіб, що входять до складу цього об’єднання, та корпоративними правами держави у разі, коли до складу державного господарського об’єднання входить господарське товариство, корпоративні права держави у статутному капіталі якого становлять 100 відсотків.
3. До виходу із державного господарського об’єднання юридичну особу, яка є його учасником, не може бути припинено.
Стаття 24. Повноваження державного господарського об’єднання щодо його учасників
1. Державне господарське об’єднання здійснює такі повноваження щодо своїх учасників:
координує господарську діяльність відповідно до мети утворення державного господарського об’єднання;
затверджує статути (положення) учасників і здійснює контроль за їх дотриманням;
організовує і проводить конкурси з визначення керівників учасників у встановленому порядку;
укладає і розриває контракти з керівниками учасників та здійснює контроль за їх виконанням;
затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3 - 5 років) учасників та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку;
проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів учасників;
забезпечує проведення щорічних аудиторських перевірок окремо визначених у встановленому порядку учасників;
веде облік і здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням об’єктів державної власності, які належать учасникам;
дає згоду Фонду державного майна України на передачу об’єктів державної власності, які належать учасникам, до статутних фондів господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, що утворюються за участю держави;
погоджує передачу об’єктів державної власності, які належать учасникам, у комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об’єктів комунальної власності в державну власність з подальшою передачею цього майна одному із учасників господарського об’єднання на праві господарського відання;
погоджує відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, які укладаються учасниками та за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні;
забезпечує відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) учасниками - державними підприємствами;
забезпечує подання розпоряднику Єдиного реєстру об’єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан об’єктів державної власності, які належать учасникам, та будь-які зміни в їх стані;
забезпечує приведення у відповідність із законодавством установчих документів учасників;
забезпечує проведення інвентаризації майна учасників відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку;
забезпечує збереження установчих документів, наказів та протоколів засідань відповідних виконавчих органів учасників;
надає орендодавцям об’єктів державної власності згоду на оренду державного майна, яке належить учасникам, і пропозиції щодо умов договору оренди, які повинні забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі;
контролює виконання орендарями інвестиційних і технічних програм розвитку орендованих об’єктів державної власності, якщо такі умови передбачені договором оренди;
організовує контроль за використанням орендованого державного майна;
погоджує з Фондом державного майна України плани санації державних суб’єктів господарювання в разі створення за їх участю нових суб’єктів господарювання;
забезпечує під час процедури банкрутства погодження з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства мирової угоди та плану санації учасників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
2. Рішення з питань, визначених абзацами десятим, одинадцятим, дванадцятим, вісімнадцятим частини першої цієї статті, державне господарське об’єднання приймає за умови попереднього погодженням з органом державної влади, що здійснює контроль за державним господарським об’єднанням.
3. У разі коли учасником державного господарського об’єднання є господарське товариство, корпоративні права держави у статутному капіталі якого становлять 100 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави у відкритому акціонерному товаристві здійснюються державним господарським об’єднанням безпосередньо, без скликання зборів акціонерів.
Стаття 25. Органи управління державного господарського об’єднання
1. Органами управління державного господарського об’єднання є рада учасників і виконавчий орган, який може бути одноособовим (директор) або колегіальним (правління), які здійснюють повноваження, визначені статутом, крім повноважень, визначених у статтях 20 і 21 цього Закону.
Стаття 26. Вихід учасника з державного господарського об’єднання
1. Вихід учасника з державного господарського об’єднання здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням органу державної влади, який здійснює контроль за державним господарським об’єднанням.
2. При виході учасника із складу державного господарського об’єднання йому повертається його вклад.
Стаття 27. Особливості припинення державного господарського об’єднання
1. Рішення про припинення державного господарського об’єднання приймається Кабінетом Міністрів України.
2. У рішенні Кабінету Міністрів України про припинення державного господарського об’єднання визначається орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать учасники державного господарського об’єднання.
3. У разі ліквідації державного господарського об’єднання розподіл майна, що залишилося після розрахунків з кредиторами, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
 

Розділ IV

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 18-22, ст. 144):
доповнити перше речення абзацу першого частини четвертої статті 57 після слів "розмір і порядок утворення статутного та інших фондів" словами "(крім випадків, установлених законом)";
статтю 70 викласти у такій редакції:
"Стаття 70. Об’єднання підприємств
1. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднати свою господарську діяльність разом з іншими суб’єктами господарської діяльності.
2. Господарське об’єднання - це організаційно-правова форма юридичної особи, утвореної на невизначений строк або тимчасово двома або більше суб’єктами господарювання (учасниками) з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для виконання спільних економічних та соціальних завдань.
3. Види господарських об’єднань, порядок їх створення, діяльності, припинення, їх правовий статус, права та обов’язки учасників визначаються законом.";
главу 12 "Об’єднання підприємств" виключити;
у статті 168:
у частинах першій і другій слова "центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи" в усіх відмінках замінити словами "суб’єкти управління об’єктами державної власності" у відповідному відмінку;
доповнити статтю після частини третьої новою частиною такого змісту:
"4. Повноваження з управління корпоративними правами держави у господарському товаристві, корпоративні права держави у статутному капіталі якого становлять 100 відсотків, яке є учасником державного господарського об’єднання, здійснюються державним господарським об’єднанням.".
У зв’язку з цим частини четверту і п’яту вважати відповідно частинами п’ятою і шостою;
2) частину третю статті 12 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 40, ст. 365; 2000 р., N 32, ст. 255) викласти у такій редакції:
"3. Господарське об’єднання складає і подає, крім власної звітності, зведену фінансову звітність щодо всіх своїх учасників, якщо це передбачено установчим документом господарського об’єднання.";
3) частину другу статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 47, ст. 251) доповнити після абзацу другого новим абзацом такого змісту:
"утворення господарського об’єднання за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності;".
У зв’язку з цим абзаци третій - одинадцятий вважати відповідно абзацами четвертим - дванадцятим;
4) у Законі України "Про управління об’єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 46, ст. 456) доповнити:
статтю 6:
після слів "господарські структури" в усіх відмінках і формах числа словами "(крім державних господарських об’єднань)";
частиною такого змісту:
"2. Орган державної влади, який здійснює контроль за господарським об’єднанням, здійснює повноваження, визначені законом про господарські об’єднання.";
доповнити статтю 9 після частини першої новою частиною такого змісту:
"2. Державне господарське об’єднання здійснює щодо своїх учасників повноваження, визначені законом про господарські об’єднання.".
У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою;
частину четверту статті 11 після слів "уповноваженими органами управління" доповнити словами ", державними господарськими об’єднаннями";
5) у статті 25 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., N 25, ст. 241):
друге речення частини першої викласти у такій редакції: "Кабінет Міністрів України затверджує статути та положення підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності, а також затверджує статути державних господарських об’єднань, призначає і звільняє їх директорів, приймає рішення про включення учасників до складу і вихід їх з державного господарського об’єднання.";
частину третю виключити.
3. Господарські об’єднання, які утворено до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести власні установчі документи у відповідність із цим Законом.
До приведення установчих документів у відповідність із цим Законом господарські об’єднання керуються положеннями діючих установчих документів у частині, що не суперечить цьому Закону.
Реєстраційний збір не стягується за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів господарських об’єднань у зв’язку з приведенням у відповідність із цим Законом.
____________