ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46



Р І Ш Е Н Н Я
іменем України

_____.11.10 р.
Справа № 40/2___

 

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка
другого позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Макіївка
до першого відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ,,1", м. Донецьк
до другого відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „2", м. Київ
про стягнення 000 000 грн. ____ коп.
за участю:
представників сторін:
від першого позивача: Яковлєв А.В. – юрисконсульт;
від другого позивача: Яковлєв А.В. – юрисконсульт;
від першого відповідача: не з’явився
від другого відповідача: ___________. – юрисконсульт


За клопотанням другого відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: перший позивач у справі - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та другий позивач у справі - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернулися до господарського суду Донецької області з позовом до належних відповідачів, зокрема: першого відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „1" та другого відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „2” щодо стягнення з останніх солідарно суми заборгованості, а саме:

з першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „1” на користь першого позивача - фізичної особи ОСОБА_1 боргу з орендної плати в сумі 332 276 грн. 71 коп. згідно договору суборенди від 20.03.08р.;

з другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „2” на користь другого позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 боргу з орендної плати в сумі 000 000 грн. 24 коп. згідно договору суборенди від 20.03.08р.

Перший відповідач позов визнав частково, посилаючись на наступні обставини, зокрема: його відповідальність обмежується сумою в розмірі 100 грн., так як пунктом 1.2 договору поруки від 27.05.10р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю „1” встановлено, що у разі порушення боржником основного договору - договору суборенди нежитлового приміщення від 20.03.08р., поручитель відповідає перед кредиторами у межах сум, що дорівнює 100 гривень, що відповідає вимогам ст.ст. 546, 553 ЦК України.

Другий відповідач позов відхилив повністю, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

Другий відповідач клопоче перед судом про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 ГПК України, з посиланням на те, що у провадженні господарського суду Донецької області є справа №12/46пд між тими ж сторонами, про той же предмет спору із тих же підстав. Також ним подане клопотання про зупинення провадження у справі №40/216 згідно вимог частини 1 статті 79 ГПК України до вирішення спору у справі №12/46 пд. Другий відповідач додатково стверджує, що договір поруки, укладений між сторонами від 27.05.10р. є фіктивним, оскільки неможливо достовірно ідентифікувати юридичну особу боржника - відсутній її ідентифікаційний код, а тому невідомо, за кого поручилося товариство з обмеженою відповідальністю „1”. Тому вказаний договір підписано не уповноваженою на вчинення таких дій посадовою особою з боку товариства з обмеженою відповідальністю „2”.

Другий відповідач належним чином виконував свої обов’язки щодо внесення орендних платежів. Втім, всупереч вимогам пункту 1.4.3. договору суборенди нежитлового приміщення від 20.03.08р., позивачі не пред’явили до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги з оренди, а саме за період з березня 2010р. по червень (включно) 2010р. рахунки на сплату орендної плати, а тому строк оплати у другого відповідача за вказаний спірний період не настав.

На час укладення договору суборенди від 20.03.08р. не передбачалося укладення інших договорів, які носять забезпечувальні заходи, а тому другий відповідач не має правовідносин з першим відповідачем. Сторонами на підставі взаємної згоди були внесені зміни до розміру орендної плати за користуванням приміщенням, яка за період з січня 2009 року по лютий (включно) 2010 року за один квадратний метр дорівнює – 200 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Тому неприбуття у судове засідання першого відповідача, якого було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У задоволенні клопотання другого відповідача про залишення позову без розгляду згідно пункту 2 частини 1 статті 81 ГПК України, з посиланням на те, що у провадженні господарського суду Донецької області є справа №12/46пд між тими ж сторонами, про той же предмет спору із тих же підстав, слід відмовити на тих підставах, що предметом розгляду справи 40/216, є - стягнення боргу з орендної плати згідно договору суборенди нежитлового приміщення від 20.03.08р.

Натомість, предметом спору у справі №12/46пд за первісним позовом є розірвання спірного договору оренди від 20.03.08р., а зустрічний позов пов’язаний із стягненням основного боргу з орендної плати за період з 01.01.09р. по 01.03.10р. Зустрічний позов по даній справі не прийнято судом до свого провадження, та повернуто ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.10р. без розгляду, з посиланням на приписи пункту 4 статті 63 ГПК України. Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 23.04.10р. повернув скаргу заявнику без розгляду., з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 97 ГПК України. Таким чином, у другого відповідача відсутні правові підстави стверджувати, що у провадженні господарського суду є справа між тими ж сторонами, про той же предмет спору із тих же підстав.

Щодо клопотання другого відповідача про зупинення провадження у справі, то воно також необґрунтовано та не підлягає задоволенню виходячи із того, що зупинити провадження у справі можливо лише у тому разі, коли вирішити спір по суті за певними обставинами неможливо до вирішення пов’язаної з нею іншої справи. Оскільки предмет та підстави позову у справі №40/216 не співпадають з предметом та підставами позову у справі №12/46пд, суд не позбавлений можливості розглянути спір по даній справі по суті та винести рішення по ній.

Господарський процесуальний кодекс України вказує на те, що потрібно розрізняти предмет позову та його підстави. Так, предмет позову – матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто врегульована нормами матеріального права. Підстава позову – обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Визнання договору фіктивним вирішується за допомогою інших способів захисту порушеного права, передбачених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивачів, мотиви письмових заперечень відповідачів, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 20.03.08р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, далі - Орендодавці, та товариством з обмеженою відповідальністю „2”, далі Суборендар, було укладено договір суборенди, та додаткові угоди до нього, предметом якого є вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 272,4 кв. м., яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. _______. №___, що складає ----. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом -------------.

Судом прийнято до уваги, що сторони не надали до матеріалів справи акту приймання-передачі спірного майна, як це зазначено у пункті 1.2.3 договору. Однак, відсутність акту прийому-передачі не спростовує факт наявності орендних правовідносин між сторонами, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог при наявності заборгованості за умовами договору, оскільки докази у справі свідчать про передачу спірного приміщення Суборендарю, частковим перерахуванням ним орендної плати, та фактичне користування спірним нерухомим майном.

З урахуванням суттєвих умов договору, сторони у пункті 1.2.1 передбачили строк його дії, який закінчується 20.03.13р. включно, та можливість майбутнього поновлення відносин за погодженням сторін.

На виконання умов договору, та пункту 1.3.1 приміщення було передано у користування Суборендарю за цільовим призначенням - здійснення підприємницької діяльності для розміщення офісного приміщення. Пунктами 1.4.1. 1.4.2 сторонами встановлено розмір орендної плати в сумі 215 грн. 91 коп., яка на момент підписання договору дорівнює 27 євро 11 центів за курсом Національного Банку України за один квадратний метр.

Сторони зробили застереження, яке надає право їм корегувати розмір орендної плати у випадку зміни курсу Євро до Української гривні за формулою наведеною у договорі. Прагнення сторін на зменшення розміру орендної плати за користуванням майном у розмірі 200 грн., замість еквіваленту 27 Євро за один квадратний метр, як це встановлено у пункті 1.4.1 не відбулося, оскільки такі зміни не були оформлені згідно закону.

Відповідно до вимог пункту 1.4.3 орендна плата та інші платежі перераховується Суборендарем у безготівкової формі на поточний рахунок Орендодавців до 5 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги з оренди, на підставі виставлених Орендодавцями рахунків.

Пунктом 2.1.3 договору суборенди оплата за користуванням майном здійснюється у гривнях, у зазначений строк, безпосередньо на поточні рахунки Орендодавців: 50% на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та 50% на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, і тільки на підставі рахунків, виставлених Орендодавцями.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що у квітні та серпні 2010 року позивачем на адресу другого відповідача у справі – товариства з обмеженою відповідальністю „2” були надіслані зведені рахунки на суму боргу з орендних платежів за договором суборенди від 20.03.08р., про що свідчать квитанції відділення зв’язку від 28.04.10р. та 04.08.10р. Вказані обставини не суперечать вимогам пункту 1.4.3 договору суборенди та спростовують заперечення другого відповідача щодо неотримання ним спірних рахунків на сплату боргу з орендних платежів за договором суборенди.

Відповідачі не виконали умови договору суборенди, у зв’язку з чим за ними за період з січня 2009 року по червень 2010 року утворилася заборгованість з орендних платежів у сумі 664 777 грн. 96 коп., яку позивачі і намагаються стягнути з них солідарно, зокрема:

з першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „1" на користь першого позивача - фізичної особи ОСОБА_1 підлягає стягненню борг з орендної плати в сумі 000 000 грн. 71 коп.;

з другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „2 на користь другого позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підлягає стягненню борг з орендної плати в сумі 000 000 грн. 24 коп.

Судом прийнято до уваги, що 27.05.10р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, далі Кредитори, та товариством з обмеженою відповідальністю „1”, далі Поручитель, було укладено договір поруки. Згідно з його предметом, визначеного у пункті 1.1 встановлено, що у відповідності до вказаного вище договору Поручитель поручається перед Кредиторами за виконання обов’язків товариства з обмеженою відповідальністю „2” далі Боржник, за договором, передбаченим у пункті 2.1, далі „Основний договір”, щодо сплати орендної плати у обсязі, встановленому у пункті 1.2 цього договору.

В розумінні пункту 2.1 договору поруки під основним договором слід вважати договір суборенди нежитлового вбудованого приміщення від 20.03.08р., укладений між Кредиторами ( в основному договорі іменуються „Орендодавці”) та Боржником ( в основному договорі іменується „ Суборендар”). Строк дії договору поруки співпадає з строком дії договору суборенди, тобто його укладено також на строк до 20.03.13р.

Пунктом 1.2 договору поруки від 27.05.10р. встановлено, що у разі порушення Боржником основного договору Поручитель відповідає перед Кредиторами в межах суми, що дорівнює 100 (сто) гривень. Вказане застереження не впливає на умови основного договору - договору суборенди приміщення від 20.03.08р. щодо розподілу сум заборгованості між Кредиторами, а тільки вказує на обмеження відповідальності Поручителя перед Кредиторами.

Статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється, якщо Кредитор в межах однорічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до Поручителя. Докази у справі свідчать, що Кредитори зверталися до Поручителя про погашення ним за Боржника основного зобов’язання за договором суборенди, однак останнім було надано відповідь про обмеження його відповідальності за договором поруки.

З урахуванням вказаних обставин, позивачі наполягають на задоволенні своїх вимог.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір суборенди. До відносин суборенди застосовуються відповідні положення ЦК України, а саме стаття 774 ЦК України, з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов, передбачених законом для договорів суборенди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638, 759, 762, 774 ЦК України.

Пункт 1 статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Позивачі стверджують, що другий відповідач не сплачує у повному обсязі орендні платежі за договором суборенди нежитлового приміщення.

Стаття 283 ГК України, як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до вимог стаття 286 ГК України - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Стаття 546 ЦК України вказує на те, що до одного із видів належного виконання зобов’язань відноситься - порука. Стаття 553 ЦК вказує на те, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, частково або у повному обсязі. Тобто, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою відображені у статті 554 ЦК України, а саме:

у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя і останній відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу тощо; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У статті 559 ЦК України зазначені умови, за якими припиняється договір поруки, зокрема:

- з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

- якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодних порушень вказаних умов, у тому числі прав та охоронювальних законом інтересів інших осіб на час укладення між сторонами договорів суборенди та поруки - судом не встановлено. Тобто, договір поруки, як забезпечувальний захід виконання Боржником основного договору суборенди, відповідає вимогам закону, оскільки сторони досягли всіх суттєвих умов під час його укладення.

Стаття 541 ЦК України встановлює солідарні зобов’язання, за якими солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання. У відповідності до вимог статті 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь – кого з них окремо.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання за договором суборенди щодо внесення другим відповідачем орендних платежів не припинилося виконанням проведеним належним чином.

Перший відповідач не перерахував позивачам, за умовами договору поруки, суму боргу в розмірі 100 грн. Другий відповідач свої зобов’язання за договором суборенди у повному обсязі не виконав. Докази у справі, зокрема: первинні та розрахункові документи; акти виконаних робіт, свідчать про часткове виконання ним своїх обов’язків за договором суборенди та перерахуванням на адресу позивачів орендних платежів. Тобто, другий відповідач підтвердив факт існування між сторонами правовідносин за договором суборенди від 20.03.08р.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачами доведені факти невиконанням відповідачами своїх обов’язків щодо невнесення орендних платежів за договором суборенди, у тому числі наявність їх солідарної відповідальності за договором поруки, з урахуванням обмеженої відповідальності першого відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „1” у розмірі 100 гривен (пункт 1.2 договору поруки від 27.05.10р.). Другий відповідач доказів виконання умов основного договору – договору суборенди спірного приміщення від 20.03.08р. у частині внесення у повному обсязі орендних платежів суду не надав.

За таких обставин позов підлягає задоволенню за рахунок солідарних боржників, у зв’язку з чим з першого відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „1” на користь першого позивача - фізичної особи ОСОБА_1, слід стягнути борг з орендної плати в сумі 100 грн., а з другого відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „2” на користь другого позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підлягає стягненню борг з орендної плати в сумі 664 677 грн. 95 коп.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються першого та другого відповідачів порівну згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, у зв’язку з чим з них підлягає стягненню державне мито в сумі 3 323 грн. 89 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., оскільки спір виник у зв’язку з їх неправильними діями, і доведено до суду за їх виною. Позивачі згідно ---------, оригінали яких знаходяться у матеріалах справи, зайво перерахували до державного бюджету державне мито в сумі 2 грн. 24 коп., яке відповідно до вимог статті 47 ГПК України підлягає поверненню їм поверненню.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.11.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 541, 543, 546, 554, 559, 599, 627, 628, 629, 631, 638, 759, 762, 774 ЦК України, ст. ст. 174, 180, 181, 193, 283, 286 ГК України, ст. ст. 22, 33, 34, ч. 3 ст. 43, ст.ст. 44, 47, 49, ч. 3 ст. 69, ст. ст. 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов першого позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та другого позивача – фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до належних відповідачів у справі, зокрема: першого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „1" та другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „2” щодо стягнення з останніх солідарно суми боргу з орендної плати у розмірі 664 777 грн. 95 коп. за договором суборенди нежитлового приміщення від 20.03.08р. - задовольнити.

2. Стягнути солідарно:

- з першого відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „--------, на користь першого позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_3, ідентифікаційний номер платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1, основний борг з орендної плати в сумі 100 грн., витрати по державному миту в сумі 3 323 грн. 89 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ;

- з другого відповідача у справі – товариства з обмеженою відповідальністю „2”, 01032, м. Київ, б-------, на користь другого позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 86157, АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_4, ідентифікаційний номер платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_2, основний борг з орендної плати в сумі 000 000 грн. 95 коп., витрати по державному миту в сумі 3 323 грн. 89 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн., видавши наказ.

3. Повернути на розрахунковий рахунок першого позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_3, ідентифікаційний номер платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1, зайве сплачене державне мито в сумі 1 грн. 12 коп. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області або довідка цього суду.

4. Повернути на розрахунковий рахунок другого позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 86157, АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_4, ідентифікаційний номер платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_2, зайве сплачене державне мито в сумі 1 грн. 12 коп. Підставою повернення державного мита є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою господарського суду Донецької області або довідка цього суду.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.


Суддя
Ю.О. Підченко