сторінка 2
Ринок, на якому звертаються похідні цінних паперів (опціони і ф'ючерси) називається ринком похідних інструментів (деривативів).
Деривативи - це стандартні документи, що засвідчують право і / або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ними умовах в майбутньому [7].
Найбільш відомими виробничими інструментами є ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони, свопи і варранти. Існує також гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до якої-небудь однієї категорії, так як вони грунтуються на властивостях більш ніж однієї категорії цінних паперів.
Слід додати, що у нас однозначно не вирішене питання, чи є деривативи цінними паперами і це ще потребує законодавчого визначення.
Таким чином, ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку, який охоплює відносини пов'язані з цінними паперами, але в Україні він ще знаходиться на стадії свого розвитку.
1.2. Розвиток ринку цінних паперів в Україні
У нашій країні, в умов не досконального процедури прийняття законодавчих рішень і порядку набрання ними чинності, можливості розробки високоякісних нормативних документів істотно звужуються.
Оновлення законодавства, пов'язаного з ринком цінних паперів, наша держава повинна починати практично з нуля. Зараз вже немає можливості забезпечити спадковість прийнятих актів і законодавства, яке існувало в Російській імперії (в тому числі і в Україні) до 1917 р. Ця обставина не може не викликати розчарування, так як до революції ми мали розвинену як на той час, правову базу регулювання фондового ринку. Уже в 1836р. в Росії було затверджено "Положення про компанії та акціях". У прийнятті такого правового документа, який регламентував діяльність акціонерних товариств, ми випереджали Пруссію на 6 років, Англію - на 7 років, Францію - на 19 років [8].
На жаль розвиток правової бази, пов'язаної з ринком цінних паперів, після подій, які відбулися в жовтні 1917 р., Призупинилося.
В Україні після прийняття Верховною Радою 16 липня 1990 р. "Декларації про державний суверенітет" почався процес формування правової бази для створення і функціонування ринку цінних паперів.
До групи законодавчих актів першого покоління, які сьогодні регулюють відносини на українському фондовому ринку, в першу чергу слід віднести Закони України "Про власність", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про господарські товариства", "Про приватизаційні папери", " Про банки і банківську діяльність "та інші.
Аналіз цих документів дозволяє стверджувати про великий їх вплив на розвиток фондового ринку.
Однак необхідно сказати, що розробка цих документів проходила, не надто детально, і створення таких необхідних інститутів фондового ринку, як саморегулюючих організацій, незалежних реєсторів, депозитарію та клірингу-розрахункових організацій, не передбачалося зовсім.
Подальший розвиток українського ринку цінних паперів, збільшення його активів і об'ємів, вказало на необхідність оперативного закриття дір в законодавстві. Це виробило до розробки і прийняття в 1992-1995рр. великої кількості підзаконних актів. До цієї групи підзаконних актів відносяться: Укази Президента "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", "Про електроном зверненні цінних паперів і Національному депозитарії" і ін.
На жаль, перше покоління нормативно-правових актів у сфері фондового ринку не завжди відповідало вимогам, які ставилися перед фондовим ринком. Головними причинами були, швидкість прийняття цих правових документів, і відсутність єдиної концепції розвитку ринку цінних паперів. Більш того, деякі положення прийнятих правових документів, гальмували подальші розвиток інфрастуктури фондового ринку.
Більш системна і цілеспрямована робота в напрямку розвитку законодавства України в сфері цінних паперів почалося після прийняття Указу Президента України від 12 червня 1995 р. "Про державну комісію з цінних паперів та фондовий ринок". Вона була створена з метою реалізації єдиної державної концепції розвитку фондового ринку.
Наступним важливим кроком стало прийняття Верховною Радою постанови від 25 вересня 1995р. "Про концепцію розвитку і функціонування фондового ринку України".
Протягом 1996р. законодавча база ринку цінних паперів України була значно розширена і доопрацьована.
Основною подією, що значно вплинула на фондовий ринок, стало ухвалення Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".
Важливим подія на фондовому ринку України стало внесення змін до 1996р. до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Всі вище перераховані правові документи, на сьогоднішній день складають правову базу ринку цінних паперів в Україні.
В період 1997-2001рр. було прийнято радий законів, указів і постанов, які суттєво доповнили існуючий фондовий ринок, проте тільки після ухвалення нової редакції Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", можна буде говорити про остаточне створення другого покоління національного законодавства про цінні папери (що вкрай необхідно нашій державі).
На початок 2000 р діяльність на фондовому ринку України здійснювали:
· 129 інвестиційний фонд;
· 100 інвестиційних компаній з 182 взаємними фондами;
· 827 торговців цінними паперами (в тому числі комерційні банки);
· 352 реєстратора;
· 82 зберігача;
· Один депозитарій;
· 6 бірж;
· 2 торгово-інформаційні системи;
· 10 саморегулюючих організацій [7].
В Україні зареєстровано понад 35800 емітентів цінних паперів і в тому, числі 11840 відкритих акціонерних товариств. Переважна частка акцій випущена підприємствами (близько 80% від всієї суми емітованих цінних паперів).
Всього професійних учасників ринку цінних паперів більше 1500.
Але, подальше становлення фондового ринку України, його розвиток і функціонування багато в чому залежить від законодавчого регулювання.
1.3. Закономірності регулювання ринку цінних паперів
1.3.1. Основи регулювання державою ринку цінних паперів
Ринок цінних паперів на відміну від інших організованих ринків звичайно є одним з найбільш жорстко регульованих і регламентуються державними органами ринком. Причина цього полягає в особливому значенні для держави і для всього суспільства надійності і стабільності системи руху капіталів, який забезпечується обігом різних видів цінних паперів та їх похідних, в тісному зв'язку цього ринку із законодавчою базою і системою правовідносин власності, яка склалася в державі [7]
Роль і функції держави в регулюванні ринку цінних паперів зазвичай зводиться до наступного:
· Ідеологічна і законодавча функції;
· Концентрація ресурсів;
· Встановлення правил гри;
· Контроль над фінансовою стійкістю і безпекою ринку;
· Створення ефективного ринку;
· Створення системи інформації;
· Формування системи захисту інвесторів від втрат;
· Запобігання негативного впливу на фондовий ринок інших видів державного регулювання [2].
Регулювання ринку цінних паперів має ряд аспектів:
1) загальний аспект - державою встановлюється правила і стандарти, обов'язкові для всіх учасників ринку і в тому числі для державних органів;
2) конкретний аспект - встановлюються правила, обов'язкові для певних учасників ринку, наприклад, для фондових бірж або для торговців.
Існує дві основні моделі розвитку ринку цінних паперів:
· Регулювання ринку здійснюється переважно державними органами, і лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю, навчання учасників передається так званим саморегульованим організаціям (Франція).
· Максимально можливий обсяг повноважень передається саморегульованим організаціям, але держава зберігає за собою основні контрольні позиції і в необхідних випадках має широкі можливості втручатися в систему регулювання і саморегулювання (Великобританія) [7].
1 [2] 3 4 5 6 7 8
скачати реферат