У світі авіаційних боєприпасів назріває революція, наслідки якої важко передбачити. Кілька військово-промислових концернів активно розробляють в наші дні зброю для безпілотників легкого класу. Ці порівняно недорогі апарати, практично непомітні під час польоту на висоті для радарів і людського ока, оснастять високоточною зброєю.
БПЛА бомблять ось уже 15 років - вони помічені в Іраку, Афганістані, Пакистані, на Африканському Розі, а тепер ще й в Сирії, де воюють з ІГ.
Першими озброєння отримали БПЛА Predator і Reaper. Їх перевели в категорію розвідувально-ударних (РУ), щоб вони могли вражати те, що самі ж виявили, розпізнали і ідентифікували. Безпілотники оснастили найлегшим з того, що можна було знайти в арсеналах. Predator отримав дві ракети Hellfire вагою по 48 кг кожна, а на п'ятитонний Reaper - на додаток до чотирьох Hellfire - підвісили ще дві бомби GBU-12 вагою в 226 кг кожна.
Ці БПЛА полювали за терористами «Талібану» і «Аль-Каїди» і мали в цьому успіхи, але через низьку точності попадання їх удари несли з собою «супутній збиток» - гинули невинні люди, руйнувалися будинки. А чи можна було очікувати іншого, якщо ймовірне відхилення від мети у бомби GBU-12 становило 16 м?
Щоб заспокоїти світову громадськість, поліпшили головки наведення Hellfire, а лазерну GBU-12 з флюгерної ДБН замінили на GBU-12 сімейства jDAM з инерциально-супутниковим наведенням. Стало трохи краще, але «осад залишився».
А якщо говорити по суті, збройні гіганти з розмахом крила під 20 м виявилися переразмеренним для проведення антитерористичних операцій: занадто великий калібр зброї, необхідність мати асфальтовані ВПП, труднощі експлуатації, віддалене управління з США, та й ціна у багато мільйонів доларів. А що, якщо зіб'ють «Стінгер»?
Правильніше віддати завдання оперативно-тактичного призначення беспилотникам легкого, міні-, а скоро і мікрокласса. Легкі БПЛА дуже мобільні, їх легко транспортувати, вони невибагливі до умов експлуатації, не вимагають хороших ВПП, так як можуть запускатися з допомогою катапульти. Але вони повинні бути відповідним чином озброєні.
MQ-9 Reaper: розвідувально-ударний БПЛА важкого класу. Злітна маса - близько 5 т. Оснащений турбогвинтовим двигуном, що дозволяє розвивати швидкість понад 400 км / ч. Озброєний ракетами AGM-114 Hellfire з лазерним наведенням. Маса ракети - 45-50 кг.
Їм потрібна нова зброя
Виявилося, що такої зброї просто немає. Легко прикинути, що навіть найважчий з легких БПЛА в ваговій категорії 170-200 кг типу БПЛА Shadow-200 при типовою вантажопідйомності в 15-20% від свого злітної ваги на додаток до обов'язкового бортовому обладнанню може підняти всього близько 30-35 кг озброєння в сумарному обчисленні при різній кількості його одиниць в складі боєкомплекту. Підняти навіть один Hellfire вже не вийде. Тому в декількох країнах, насамперед у США, військово-промислові концерни почали активно працювати над створенням надлегких боєприпасів.
Тактичний безпілотник RQ-7 Shadow легкого класу (злітна маса - 170 кг) спочатку був побудований для виконання розвідувальних завдань, проте в даний час розглядається як ударна платформа. Зокрема, він може нести надлегкі ракети LMM.
Легкі збройні безпілотники добре вписуються в концепцію гібридних воєн XXI століття, яка передбачає використання «груп з малих елементів». Групи (зграї) роботизованих легких безпілотних платформ, об'єднаних в мережеву структуру з самоорганізацією і самовідновлення за рахунок заміни вийшов з ладу учасника, забезпечують нову якість в проведенні бойових операцій, створюючи конфігурації у вигляді «мегасенсора», «мегабоевой частини», а ще в вигляді своєрідного літаючого мінного поля з завданнями не тільки виявлення і ведення РЕБ, а й активного нападу на супротивника. Крім того, зграя за допомогою апаратів, призначених нею ретрансляторами, може збільшити дальність зв'язку з командним пунктом і власний радіус дії. «Мегасенсор» з функціями розподіленої апертури з бортових сенсорів учасників групи дозволить отримати більш широке охоплення простору навколо, що підвищить рівень ситуаційної обізнаності та забезпечить більш точне управління польотом, рішення задач прицілювання і пуску зброї.
«Мегабоевая частина» дозволить більш ефективно вирішувати ударні завдання по обраної мети для конкретного виконавця зі складу учасників групи. Більш того, зграя у вигляді «мегабоевой частини» може організувати об'єднаний залп своїх АСП по одній меті, виступаючи в ролі колективного засобу нанесення удару.
Чим же бомбити?
Так які бомби і ракети для легких БПЛА можна очікувати найближчим часом? Фірма Raytheon розробляє малі тактичні боєприпаси STM (Small Tactical Munition) для легких безпілотників. На сьогодні сама просунута бомба Pyros має вагу 5,9 кг, довжину 55 см і спеціальний бойовий елемент вагою 2,3 кг, розліт осколків якого лімітований, щоб зменшити втрати серед мирних жителів. Фірма Lockheed-Martin працює над легкої керованої бомбою Scorpion з ракетним двигуном. Бомба важить 15,8 кг, її БЧ - близько 8 кг. Довжина бомби - 0,54 м, діаметр - 100 мм. Крило, яке має Scorpion, дозволяє планувати дальність до 18,5 км. На бомбу на вибір можна встановлювати лазерну полуактивную ДБН, а також ДБН ІЧ і міліметрового РЛ-діапазону. Точність бомби - 1 м, що дозволяє «працювати» по одиночним цілям.
Неймовірно легкі і надзвичайно небезпечні LMM (Thales). Ракета оснащена двоступінчастим твердопаливним двигуном, використовує лазерне наведення, підривається від лазерного неконтактного детонатора. Ракета розробляється в чотири етапи і зараз знаходиться на другому. Асоціація Армії США на своїй виставці в жовтні 2014 року демонструвала БПЛА Shadow-200 з двома ракетами LMM під крилами.
Американський підрозділ французької фірми МВDА веде розробку керованої бомби SABER (Small Air Bomb Extended Range) з крилом конструкції Diamond Back, добре адаптовану до можливостей легких БПЛА. Вага бомби - 13,6 кг, без твердопаливного двигуна - 4,5. Бойова частина подвійної дії: осколково-фугасної і кумулятивного з формуванням ударного ядра для ураження броньованих цілей. Концепція бомби SABER демонструвалася в 2010 році на авіашоу в Фарнборо.
Viper Strike (Northrop Grumman). Бомба вагою 18 кг має високоефективну кілограмову БЧ довжиною близько 1 м, розмах крила 0,9 м, калібр 140 мм, дальність скидання близько 10 км. Використовує инерциально-супутникове наведення, а поблизу мети переходить на наведення від лазерної ДБН. У 2007 році GBU-44 / B Viper Strike була вперше використана в бойових умовах. Бомбу скинули з БПЛА MQ-5A Hunter. Вона вразила двох диверсантів, мінували дорогу.
Фірма Northrop Grumman розробила високоточну керовану бомбу Viper Strike і провела ряд її успішних пусків з легких безпілотних вертольотів. Концерн Thales на базі своєї легкої ракети LMM (Lightwight Multirole Missile) розробляє керовану бомбу FFLMM (Free Fall LMM) вагою 6 кг. З ракети LMM був знятий двигун, в боєприпасі розміщений блок инерциально-супутникової системи наведення, а система наведення по лазерному променю «рідний» ракети була замінена на систему лазерного полуактивного наведення. Бомба може, як, втім, і ракета LMM, застосовуватися з різних легких БПЛА, включаючи безпілотні вертольоти. Компанія Textron Systems (США) за програмою універсальних боєприпасів для легких БПЛА CSS (Common Smart Submunition) створила суббоєприпасів вагою 4 кг і розміром з банку з-під кави для ураження бронетехніки зверху.
CSS (Textron Systems). В автономному польоті боєприпас парашютірует, обертаючись на зразок кленового листа за рахунок висунутого в потік несиметричного крильця, що дозволяє мініатюрному ІК-сенсора сканувати поверхню землі, захоплюючи з висоти 100 м близько одного гектара місцевості. Після захоплення цілі бойова частина підривається і утворене ударне ядро зі швидкістю 2,5 км / с вражає ціль.
На пару кіло вибухівки
ВМС США веде розробку надлегкої ракети Spike спеціально для БПЛА міні- і мікрокласса. Вага ракети - 2,4 кг, вага БЧ - 0,45. Ракета калібру 67 мм має довжину 0,63 м і невеликий РДТТ. Наведення на ціль здійснюється відеокамерою надвисокої роздільної здатності. Вражає як нерухомі, так і рухомі цілі на дальності 3,2 км. Ціна в $ 5000 робить Spike найдешевшої ракетою в світі.
Концерн Thales, як згадувалося вище, розробляє легку ракету LMM. Маса ракети - 13 кг, її БЧ - 3. Ракета має довжину 1,3 м, калібр 76 мм. Дальність пуску становить 6-8 км. Фірма МВDA (Франція) створює керовану ракету з напівактивним лазерним наведенням, використовуючи ряд конструктивних елементів американської авіаційної ракети Zuni. У різній комплектації вона буде важити від 13,8 до 22,7 кг. Дальність пуску складе 16 км при швидкості польоту 2 М. Бойова частина передбачається в осколково-фугасних або Термобарический варіантах. За розрахунками, ракета зможе забезпечити кругове імовірне відхилення менше 2 м.
PYROS (Raytheon). Бомба наводиться дворежимної лазерної напівактивної ДБН, а також використовує приймач супутникових GPS-сигналів, за якими летить після скидання до захоплення цілі своєї головкою. Бомба може вражати нерухомі і рухомі цілі.
Що ще підвісити?
Козирною картою в кібератаки можуть стати боєприпаси електромагнітного нелетальної дії. Бойова частина (БЧ) такого боєприпасу після «підриву» спеціального ініціюючого пристрою видає потужний електромагнітний імпульс, що виводить з ладу електроніку об'єктів, які потрапили в зону ураження. Такі боєприпаси називають Е-бомбами. Зі зрозумілих причин інформація про нові Е-бомби дуже мізерна, але відомо про модернізованих в варіант Е-бомби серійних малокаліберних ракетах, які можуть підняти навіть легкі безпілотники. Це, наприклад, ПТУР TOW вагою близько 19 кг і калібром 127 мм, а також Hydra-70 вагою 12 кг і калібром 70 мм з лазерної ДПС.
SABER (MBDA). На середній ділянці траєкторії бомба використовує инерциально-супутникове наведення, а поблизу мети переходить на наведення від напівактивної лазерної ДБН. Для бомби також розробляються ДБН ТВ- і ІК-діапазонів.
Модернізація ведеться як в варіанті простої заміни «рідний» БЧ на електромагнітну, так і у варіанті, коли на додаток до штатної БЧ встановлюється ще й електромагнітна. У другому варіанті зберігається динамічний вплив при підриві звичайної бойової частини, а електромагнітний імпульс здатний добити мета, виводячи з ладу електроніку. Подвійна бойова частина до того ж може служити індикатором нанесення удару.
В Е-бомбу на безпілотної платформі немає нічого дивного: це тенденція. А ось по-справжньому несподіваним рішенням може стати підвішування до легкого БПЛА ще більш легкого дрона типу відомого курсують боєприпасу-камікадзе Switchblade. Маючи вагу всього-то 1 кг, він прямо-таки проситься під крило легких безпілотників.
Цей надлегкий дрон має хороший запас польотного часу (30-40 хвилин) і непогану власну швидкість (60 км / ч). Таких характеристик цілком достатньо для того, щоб встигнути вирішити важливі завдання. Він може стати ще більш ефективним, якщо отримає на борт інноваційні системи штучного інтелекту, що додасть йому автономності в ухваленні рішень. Легкі безпілотники - це і без того головний біль для систем ППО. Будучи озброєними, вони стануть по-справжньому невидимою всюдисущої смертельною загрозою. І все це дуже серйозно ...
Стаття «Смертоносні малятка» опублікована в журналі «Популярна механіка» ( №5, травень 2015 ).
А чи можна було очікувати іншого, якщо ймовірне відхилення від мети у бомби GBU-12 становило 16 м?А що, якщо зіб'ють «Стінгер»?
Чим же бомбити?
Так які бомби і ракети для легких БПЛА можна очікувати найближчим часом?
Що ще підвісити?