Главная Партнеры Контакты  
Юридическая компания — «Основной закон», консультации и помощь в возвращении депозитов, защита по кредиту

ЮК
"ОСНОВНОЙ ЗАКОН"  

г. Киев, бул. Пушкина, 2а                
тел.: (044) 334-99-77                               
         (095) 407-407-3
         (096) 703-11-82

график работы: пн.- пт. с 9:00 до 18:00
          
                           

 












Рассматривается вопрос о предоставление нотариусам права выдачи извлечения из Реестра прав на недвижимое имущество.
Министерством юстиции был разработан проект Закона «О внесении изменений в некоторые Законы Украины относительно предоставления информации о государст...


Держреєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у 2014 році буде здійснюватись за новою - удосконаленою та спрощеною - процедурою.
Постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Держа...




Система Orphus


Матеріали з АНАЛІЗУ

  1. 10.2. Цілі і види фінансового аналізу
  2. 10.3. Методи фінансового аналізу
  3. 10.4. резерви підприємства

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту і аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів. Так, власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності становища фірми, а кредитори і інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та вкладами.

Фінансовий аналіз - це метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Такого роду аналіз може виконуватися як управлінським персоналом даного підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки в основному базується на загальнодоступній інформації. Проте, прийнято виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Інформаційна база такого аналізу набагато ширше і включає будь-яку інформацію, яка циркулює всередині підприємства і корисну для прийняття управлінських рішень. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться аналітиками, можуть бути сторонніми особами для підприємства і тому не мають доступу до внутрішньої інформаційної бази підприємства. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований.

Щоб забезпечити виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства, так і його реальних і потенційних контрагентів. Для цього необхідно: а) володіти методикою оцінки фінансового стану підприємства; б) мати відповідне інформаційне забезпечення; в) мати кваліфікований персонал, здатний реалізувати дану методику на практиці.

Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації в залежності від мети аналізу, наявною інформацією, програмного, технічного та кадрового забезпечення.

Основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану, як це було зазначено вище, повинна бути бухгалтерська звітність. Безумовно, в аналізі може використовуватися додаткова інформація, головним чином, оперативного характеру, проте вона має лише допоміжний характер.

10.2. Цілі і види фінансового аналізу

Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

В результаті фінансового аналізу визначається як поточний фінансовий стан підприємства, так і очікувані в перспективі параметри фінансового стану.

В результаті фінансового аналізу визначається як поточний фінансовий стан підприємства, так і очікувані в перспективі параметри фінансового стану

Мал. 10.1. Цілі фінансового аналізу.

Таким чином, фінансовий аналіз можна визначити як спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має на меті:

Цілі фінансового аналізу також залежать від суб'єктів аналізу, т. Е. Конкретних користувачів фінансової інформації. Цілі фінансового аналізу досягаються в результаті вирішення певного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором у кінцевому рахунку є обсяг і якість вихідної інформації.

Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості.

Фінансовий аналіз, найчастіше в прикладному аспекті, розуміють як процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості. Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:

1. З організаційних форм проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансові аналізи підприємства.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться фінансовими менеджерами підприємства або власниками його майна з використанням усієї сукупності наявних інформативних показників. Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю підприємства.

Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють податкові адміністрації, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності.

2. За обсягом дослідження виділяють повний і тематичний фінансові аналізи підприємства.

Мал. 10.2. Класифікація основних видів фінансового аналізу.

Повний фінансовий аналіз підприємства проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі.

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового аналізу може бути ефективність використання активів підприємства, оптимальність фінансування різних активів з окремих джерел, стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, оптимальність інвестиційного портфеля, оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства.

3. По об'єкту аналізу виділяють наступні його види:

4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансові аналізи.

Попередній фінансовий аналіз з вивченням умов фінансової діяльності в цілому або здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності отримання великого банківського кредиту).

Поточний (або оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу.

Подальший (або ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

10.3. Методи фінансового аналізу

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд спеціальних методів, що дозволяють отримати кількісну оцінку окремих аспектів діяльності підприємства. У фінансовій практиці в залежності від використовуваних методів розрізняють такі системи фінансового аналізу, проведеного на підприємстві: трендовий, структурний, порівняльний та аналіз коефіцієнтів.

Мал. 10.3. Системи фінансового аналізу, що базуються на різних методах його проведення.

1. Трендовий (горизонтальний) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються темпи зростання (приросту) окремих показників і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренд). Найбільшого поширення набули такі форми трендового (горизонтального) аналізу:

1) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками попереднього періоду (наприклад, з показниками попередньої декади, місяця, кварталу);

2) порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року (наприклад, показників другого кварталу звітного року з аналогічними показниками другого кварталу попереднього року). Ця форма аналізу застосовується на підприємствах з яскраво вираженими сезонними особливостями господарської діяльності;

3) порівняння фінансових показників за ряд попередніх періодів. Метою такого аналізу є виявлення тенденції зміни окремих показників, що характеризують результати фінансової діяльності підприємства. Результати такого аналізу звичайно оформляються графічно у вигляді лінійних графіків або столбиковой діаграми зміни показника в динаміці.

2. Структурний (вертикальний) фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників. У процесі здійснення цього аналізу розраховуються питомі ваги окремих структурних складових фінансових показників. Найбільшого поширення набули такі форми структурного (вертикального) аналізу: аналіз активів, капіталу, грошових потоків.

1) структурний аналіз активів. В процесі цього аналізу визначаються співвідношення (питомі ваги) оборотних і необоротних активів, склад використовуваних оборотних активів, склад використовуваних необоротних активів, склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності, склад інвестиційного портфеля та інші;

2) структурний аналіз капіталу. В процесі цього аналізу визначаються питома вага власного і позикового капіталів, склад використовуваного власного капіталу, склад використовуваного позикового капіталу за видами, складу позикового капіталу по терміновості зобов'язань (повернення) та інші;

3) структурний аналіз грошових потоків. В процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють грошові потоки за оперативною (виробничої) діяльності, з фінансової та по інвестиційної діяльності. Кожен з цих видів грошових потоків у свою чергу може бути глибоко структурований за окремими складовими його елементами.

Результати структурного (вертикального) аналізу також можуть бути оформлені графічно у вигляді столбиковой або секторної діаграми структури показника.

3. Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних фінансових показників між собою У процесі здійснення цього аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників. Найбільшого поширення набули такі форми порівняльного аналізу: аналіз фінансових показників підприємства та середньогалузевих показників, аналіз фінансових показників даного підприємства та підприємств-конкурентів, аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства, аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників:

1) порівняльний аналіз фінансових показників підприємства та середньогалузевих показників. В процесі цього аналізу виявляють ступінь відхилення основних результатів фінансової діяльності даного підприємства від середньогалузевих з метою подальшого підвищення її ефективності;

2) порівняльний аналіз фінансових показників даного підприємства та підприємств-конкурентів. В процесі цього аналізу виявляються слабкі сторони діяльності підприємства з метою розробки заходів щодо підвищення його конкурентної позиції;

3) порівняльний аналіз фінансових показників окремих структурних одиниць і підрозділів даного підприємства. Такий аналіз проводиться в розрізі сформованих на підприємстві центрів економічної відповідальності з метою порівняльної оцінки ефективності їх фінансової діяльності;

4) порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних) фінансових показників. В процесі цього аналізу виявляється ступінь відхилення звітних показників від планових (нормативних), визначаються причини цих відхилень і вносяться відповідні корективи в подальшу фінансову діяльність.

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. У процесі здійснення цього аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують різні аспекти фінансової діяльності. Найбільшого поширення набули такі аспекти такого аналізу: фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності активів і рентабельності:

Найбільшого поширення набули такі аспекти такого аналізу: фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності активів і рентабельності:

Мал. 10.4. Елементи аналізу фінансових коефіцієнтів.

1) аналіз фінансової стійкості. В процесі цього аналізу виявляється рівень фінансового ризику, пов'язаного зі структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь фінансової стабільності майбутнього розвитку підприємства. Для проведення такого аналізу використовуються наступні основні фінансові коефіцієнти:

а) коефіцієнт автономії (КА). Він показує, в якому ступені використовуються підприємством активи сформовані за рахунок власного капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де: ССК - сума власного капіталу;

СА - сума усіх використовуваних активів;

б) коефіцієнт фінансування (КФ). Він показує, яка сума позикових коштів залучена підприємством в розрахунку на одиницю власного капіталу. Розрахунок цього показника проводиться за формулою:

Розрахунок цього показника проводиться за формулою:

де: СЗС - сума використовуваних позикових коштів (сума позикового капіталу);

в) коефіцієнт заборгованості (КЗ). Він показує, яка сума позикових коштів припадає на одиницю всього використовуваного капіталу. Цей показник розраховується за формулою:

де: СК - сума всього використовуваного капіталу;

г) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (КДН). Цей показник визначається за формулою:

Цей показник визначається за формулою:

2) аналіз платоспроможності. В процесі цього аналізу виявляється можливість підприємства своєчасно розплачуватися за своїми зобов'язаннями в залежності від стану ліквідності його активів. Проведення такого аналізу вимагає попереднього угруповання активів підприємства по рівню ліквідності, а його зобов'язань - по терміновості погашення.

Для здійснення аналізу платоспроможності терміни вживаються в такому фінансові коефіцієнти:

Мал. 10.5. Угруповання активів підприємства по рівню ліквідності.

Мал. 10.6. Угруповання зобов'язань підприємства за строками погашення.

а) коефіцієнт абсолютної платоспроможності (КАП). Він показує, в якому ступені невідкладні зобов'язання підприємства можуть бути задоволені за рахунок наявних активів у ліквідній формі. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де: ТАК - грошові активи;

КФВ - короткострокові фінансові вкладення;

АЛЕ - невідкладні зобов'язання;

б) коефіцієнт проміжної платоспроможності (КПП). Він показує, в якій мірі всі поточні зобов'язання (невідкладні і короткострокові) можуть бути задоволені за рахунок активів у ліквідній формі і бистрореалізуемих активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де: А1 - активи в ліквідній формі;

А2 - швидко реалізованих активи;

Ol, O2 - всі види поточних зобов'язань;

в) коефіцієнт поточної платоспроможності (КТП). Він показує, в якій мірі всі поточні зобов'язання підприємства можуть бути задоволені за рахунок всіх його поточних (оборотних) активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де: Al, A2, A3 - всі види оборотних активів;

Ol, O2 - всі види поточних зобов'язань;

3) аналіз оборотності активів. В процесі цього аналізу встановлюється, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, обертаються в процесі діяльності підприємства. Для проведення аналізу оборотності активів використовуються наступні основні фінансові коефіцієнти:

а) коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів (КОА). Він визначається за формулою:

де: ПП - обсяг продажу продукції (товарів, послуг);

АСР - середня вартість використовуваних активів.

Середня вартість використовуваних активів розраховується при цьому за той же період, що і обсяг продажу. Для розрахунку середньої вартості активів (А) використовується наступна формула:

де: An - сума активів в n-періоді;

n - число періодів (кварталів, місяців);

б) коефіцієнт оборотності оборотних активів (КООА). Він розраховується за формулою:

де: ОАср - середня сума оборотних активів;

в) тривалість обороту використовуваних активів (ПОА). Для розрахунку цього показника використовується формула:

Для розрахунку цього показника використовується формула:

де: ПД - число днів в періоді;

КОА - коефіцієнт оборотності усіх використовуваних активів;

г) тривалість обороту оборотних активів (ПООА). Вона визначається за формулою:

Вона визначається за формулою:

Коефіцієнти оборотності і тривалості обороту можуть бути розраховані і на окремі види оборотних активів (грошових коштів, товарно-матеріальних запасів і т. П.);

4) аналіз рентабельності. В процесі цього аналізу встановлюється рівень прибутковості використання капіталу в цілому або окремих його частин, а також рівень прибутку по відношенню до інших показників господарської діяльності. Для проведення аналізу рентабельності використовуються наступні основні фінансові коефіцієнти:

а) коефіцієнт рентабельності усіх використовуваних активів або коефіцієнт фінансової рентабельності (РА). Він показує рівень прибутковості всіх використовуваних активів (або всього використовуваного капіталу). Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де: ПР - прибуток;

АСР - середня сума використовуваних активів;

б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу або коефіцієнт фінансової рентабельності (РК). Він показує рівень прибутковості власних коштів підприємства. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де: ССКср - середня сума власних коштів підприємства;

в) коефіцієнт рентабельності продажу продукції (РП). Його розрахунок здійснюється за формулою:

г) коефіцієнт рентабельності поточних витрат (РЗ). Для визначення цього показника використовується формула:

де: ВР - сума валових витрат виробництва та обігу.

Коефіцієнт рентабельності може бути розрахований також і за окремими видами активів (оборотних, необоротних).

10.4. резерви підприємства

Фінансовий аналіз є основою виявлення резервів підприємства. В економіці розрізняють два поняття резервів. По-перше, резервні запаси, наприклад, сировини, матеріалів, наявність яких необхідна для безперервного планомірного розвитку підприємства. По-друге, резерви, як ще невикористані можливості зростання виробництва, поліпшення його якісних показників.

Резерви підприємства - це невикористані можливості зниження поточних і авансованих витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства. Усунення всякого роду втрат і нераціональних витрат - це один із шляхів використання резервів. Інший шлях пов'язаний з можливостями прискорення науково-технічного прогресу як головного важеля підвищення інтенсифікації та ефективності виробництва. Таким чином, резерви в повному обсязі можна виміряти розривом між досягнутим рівнем використання ресурсів і можливим рівнем, виходячи з накопиченого виробничого потенціалу підприємства.

Резерви підприємства - це невикористані можливості зниження поточних і авансованих витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства.

Класифікація резервів можлива за різними ознаками і повинна полегшувати пошук резервів. Розглянемо найважливіші принципи класифікації резервів.

З позицій підприємства і в залежності від джерел утворення розрізняють зовнішні і внутрішні резерви. Під зовнішніми резервами розуміють загальні народногосподарські, а також галузеві та регіональні резерви. Прикладом використання резервів в народному господарстві є концентрація капіталовкладень в ті галузі, які дають найбільший економічний ефект (наприклад, хімічне виробництво) або які забезпечують прискорення темпів науково-технічного прогресу (верстатобудування, приладобудування та ін.). Використання зовнішніх резервів позначається на рівні економічних показників підприємства, але головним джерелом економії на підприємствах, як правило, є внутрішні резерви.

Мал. 10.8. Класифікація резервів підприємства.

Використання виробничих і фінансових ресурсів підприємства може носити як екстенсивний, так і інтенсивний характер. Екстенсивне використання ресурсів і екстенсивний розвиток орієнтуються на залучення у виробництво додаткових ресурсів. Інтенсифікація виробництва полягає, перш за все, в тому, щоб результати виробництва зростали швидше, ніж витрати на нього, щоб, залучаючи у виробництво порівняно менше ресурсів, можна було добитися великих результатів. Базою інтенсивного розвитку є науково-технічний прогрес.

В реальній дійсності в досить тривалому часу чисто інтенсивного або суто екстенсивного типу розвитку бути не може, так що правильніше говорити не про інтенсивний або екстенсивний типах розвитку, а про переважно інтенсивному або переважно екстенсивному типі розвитку. Певне зростання ефективності може мати місце і при переважно екстенсивному типі відтворення. Але можливість забезпечити досить високими темпами неухильне зростання економічної ефективності виробництва дає тільки перехід до переважно інтенсивного типу розвитку.

Для практики пошуку резервів важливе значення має класифікація їх за факторами і умовами інтенсифікації, підвищення ефективності господарської діяльності. Науково-технічний рівень виробництва і продукції включає в себе резерви підвищення прогресивності і якості продукції і застосовуваної техніки, ступеня механізації і автоматизації виробництва , Технічної та енергетичної озброєності праці, прискорення впровадження нової техніки і заходів науково-технічного розвитку. Структура і організація виробництва і праці включає такі резерви, як підвищення рівня концентрації, спеціалізації і кооперування, скорочення тривалості виробничого циклу, забезпечення ритмічності виробництва та інших принципів наукової організації виробництва; скорочення і повна ліквідація виробничого браку; забезпечення принципів наукової організації праці; підвищення кваліфікації робочої сили і її відповідності технічному рівню виробництва. Підвищення рівня управління "і методів господарювання означає вдосконалення виробничої структури підприємства, структури органів управління ним, підвищення рівня планової та обліково-контрольної роботи, впровадження і розвиток комерційного розрахунку у всіх підрозділах, як виробничих, так і управлінських, і т. Д. Значні резерви є в поліпшенні соціальних умов праці та життя трудового колективу, стану промислової естетики і культури виробництва, дбайливе ставлення до природи та раціональне використан ії природних ресурсів, у вдосконаленні зовнішньоекономічних зв'язків підприємства.

Значні резерви є в поліпшенні соціальних умов праці та життя трудового колективу, стану промислової естетики і культури виробництва, дбайливе ставлення до природи та раціональне використан  ії природних ресурсів, у вдосконаленні зовнішньоекономічних зв'язків підприємства

Мал. 10.9. Класифікація факторів і резервів екстенсивного та інтенсивного розвитку виробництва.

Можливі й інші принципи класифікації резервів, їх необхідність випливає з конкретних умов і завдань кожного підприємства У механізмі пошуку резервів важливе місце займає передовий досвід, який дозволяє сформулювати певні умови раціоналізації виявлення і мобілізації резервів. До таких умов можна віднести масовість пошуку резервів, т. Е. Необхідність залучення в пошук резервів всіх працівників в порядку виконання ними своїх службових обов'язків, розгортання і поширення громадських форм економічного змагання;

визначення провідної ланки в підвищенні ефективності виробництва, т. е. виявлення тих витрат, які становлять основну частину собівартості продукції і які можуть дати велику економію в порівнянні з іншими;

виявлення «вузьких місць» у виробництві, які лімітують темпи зростання виробництва і зниження собівартості продукції;

облік типу виробництва: в масовому виробництві аналіз резервів рекомендується вести в послідовності - виріб, "вузол, деталь, операція; в одиничному виробництві - за окремими операціями виробничого циклу;

одночасний пошук резервів по всіх стадіях життєвого циклу об'єкта або виробу;

визначення комплектності резервів з тим, щоб економія матеріалів, наприклад, супроводжувалася економією праці і часу використання обладнання, тільки в цьому випадку можливий випуск додаткової продукції.

Главная Партнеры Контакты    
Cистема управления сайта от студии «АртДизайн»