Україна, отримавши державну самостійність і успадкувавши багатий ресурсно-виробничий потенціал, не виявила здібності не тільки розвиватися, але хоча б зберегти економіку, не в змозі вона побудувати нове життєздатну державу і відстояти свій суверенітет. Україна перетворюється в підмандатної території з жебраком, вимираючим і розбігаються населенням, такий підсумок 20-річної політики.
Економіка України провалилася в перші ж роки самостійності. Було втрачено понад 40% основного капіталу, обсяг ВВП впав на 60%, інвестицій в основний капітал - на 80%. Цей спад не подолана до сих пір. Порівняємо: ВВП Білорусі в перші роки знизився на 20%. Рівень 1990 року подолано ще в перші роки двохтисячних, збережені і працюють всі підприємства, в тому числі сільськогосподарські, створено багато нових, практично немає безробіття (0,6%). Початково володіючи меншими, ніж Україна, ресурсами і виробничими потужностями, Білорусь домагається більш високих економічних показників. За даними 2010 р, ВВП на душу населення в Білорусі - 12,3 тис. Дол. США, зростання в порівнянні з 1995 р - 2,9 рази; в Україні - 6 тис. дол. США, зростання в порівнянні з 1995 р - 1,5 рази. Середня заробітна плата в даний час в Білорусі - 544 дол. США, в Україні - 394 дол. США.
Але, найголовніше, економіка України не розвивається. У всіх країнах в періоди економічних трансформацій відбувався бурхливий ріст (СРСР, Німеччина, Японія, Китай та ін.) Нічого подібного не спостерігається в Україні. Після катастрофічного спаду 90-х років йде мляве зростання при збідненості структури економіки. Валова додана вартість, створена в промисловості в 1991 р, становила 36% ВВП, а в 2010 р - 27,1%. Машинобудування і металообробка в обсязі промислової продукції в 1991 р становили 26,4%, в 2011 р - 11,6%; легка промисловість в 1991 р - 12,3%, в 2011 р - 0,7%. Зникло або доживає останні роки безліч високотехнологічних галузей - літакобудування, суднобудування, турбіни, синтетичні алмази і інструменти з них, електронні прилади та ін. На низькому рівні і не росте частка високотехнологічної продукції в промисловості (5-й і 6-й уклади становлять лише 4 , 1%). Україна втрачає доходи навіть на транзит нафти і газу, трубопровідні системи яких залишилися від СРСР. Транзит нафти скоротився до 25% потужності, транзит газу - наполовину, і вони продовжують падати. Подібного руйнування не було навіть в результаті війни. Вже через 10 років після війни, в 1955 р, обсяг промислової продукції УРСР був в 2,2 рази більше довоєнного рівня. А зараз після виходу на «самостійність» пройшло 20 років, а вихідні обсяги ще не досягнуті [1].
Відбуваються явні деіндустріалізація і деградація економіки України. Статистика та засоби інформації замовчують те, що в Україні величезне безробіття. Офіційно вважають 8%. Але сюди не включають потребують роботи хліборобів. Вони сяк-так годуються на присадибних ділянках, але у них немає грошей на інші потреби, в тому числі соціально-побутові та культурні. Треба б врахувати також поширену неповну зайнятість. К не забезпеченим роботою можна додати від 5 до 7 млн. Чоловік, що працюють за кордоном. В сумі не забезпечено роботою понад 23% економічно активного населення. Порівняно з Іспанією або Грецією!
Зменшується населення країни, не підвищується тривалість життя. Ще на початку 90-х населення було 52,2 млн. Чоловік. Зараз 45 млн. Інститут демографії та соціальних досліджень прогнозує до 2050 р 36 млн. [3]. Але і цього не буде, так як населення буде виїжджати з країни.
Спостерігається занепад у всіх сферах.
Характерні показники сільського господарства, яке виробляє продовольство.
Таблиця 1. Виробництво продуктів тваринництва на душу населення
Як бачимо, зменшення становить майже 2 рази. Відповідно зменшилась споживання продуктів тваринництва на душу населення [2]:
Таблиця 2. Споживання продукції тваринництва на душу населення України, кг
Падає капіталооснащенность сільського господарства:
Таблиця 3. Капіталооснащенность сільського господарства в Україні
Розрахунки показують зменшення на 70-80%. А скільки зруйнованих ферм, розібраних іригаційних систем, ремонтної техніки та ін.! Щорічно продовжує знижуватися поголів'я корів. У магазинах продаються фальсифіковані молоко і молочні продукти (з пальмовою олією і ін.) Імпортується імпортне, сумнівного походження і якості, м'ясо. Для України, яка звикла пишатися своїми землями і могла б прогодувати весь континент, це ганьба!
Внутрішні причини криз
Україна спіткало два економічні кризи: 90-х і 2008-2009 років. З 2012 р розгортається третя криза. А попереду можна очікувати ще один важкий криза, що випливає з умов майбутнього входження України в зону «вільної» торгівлі з ЄС. На кризи 2008-го і 2013 років впливають хвилі глобальної кризи. Однак списувати на них економічні кризи України помилково. Основні причини всіх криз в Україні мають внутрішню природу.
Про втрати економіки в 90-і роки ми вже говорили на початку статті. Цей катастрофічний криза виникла через неправильне підходу до реформ. Переважало прагнення все скоріше зруйнувати. Була зламана вся система управління економікою, розбиті великі виробничо-технологічні комплекси, роздроблені підприємства, ліквідовані колективні великі підприємства в сільському господарстві. Непродумана нагальна приватизація і ліберальна вседозволеність призвели до пограбування і ліквідації багатьох підприємств. Наспіх створювалася зовсім інша грошова і фінансова система. Чи не враховувалося, що нова ліберальна система з переважанням дрібних приватних підприємств і відсутністю планового регулювання виявляється набагато дорожче колишньої: збільшилися витрати, зросла частка непродуктивних витрат, треба було багаторазово більше грошей і т. П. Руйнівний вплив на економіку зробила і вводиться нова система податків. Вона була (і залишається) способом відволікання в податки оборотних коштів підприємств. Податки стали багаторазово перевищувати прибуток. Збільшилася частка збиткових підприємств [4].
Наслідки послідував провалу економіки з гіперінфляцією і втратою багатьох високотехнологічних виробництв України не подолані до теперішнього часу. Рівень економіки опустився набагато і залишається низьким.
Ослаблена економіка України важко перенесла наступна криза 2008-2009 рр. Він почав формуватися з 2005 р Його основними причинами стали хронічна збитковість зовнішньої торгівлі, наростання корпоративної інвалютної заборгованості, висока питома вага інвалюти в кредитуванні, переважаючий зростання імпорту в порівнянні з експортом. Економіка України стала залежна від іноземних кредитів. Тому, коли прокотилася хвиля світової кризи, впав попит на товари українського експорту і закрилися джерела інвалютного кредитування, економіка України впала.
Вина правлячих кіл України та виявлена ними некомпетентність у подіях кризи 2008-2009 рр. видно на прикладі створеної збитковості зовнішньої торгівлі. Україна в 2005 році спішно напрошувалася в СОТ. Були введені узгоджені з СОТ митні тарифи на імпорт. Але вони виявилися в 2,5 рази меншими, ніж в середньому в СОТ. Через це імпорт став переважати над експортом, бюджет втратив великих доходів, зовнішня торгівля стала хронічно збитковою. Щорічно Україна втрачає на цьому до 1,5 млрд. Дол. Чинне нині уряд схаменувся і звернулося до СОТ з проханням переглянути близько 270 тарифів, але отримало негативну відповідь. Більш того, в умовах асоціації з ЄС передбачається подальше скорочення і обнулення захисних митних тарифів України. Як можна було допустити такий провал? І ніхто за це не відповів і не визнав помилку. Ні Тимошенко, ні Терьохін, ні Яценюк, який підписав підсумкові документи, ні інші керівники.
Майже те саме можна сказати і про роздуванні припливу іноземної валюти і зростання її частки в кредитуванні економіки. І так далі.
Криза 2008-2009 рр. завершився фазою соціально-боргової кризи. Наростали борги і бюджетний дефіцит, що створює необхідність скорочувати соціальні витрати. Що, як бачимо, відбувається в Європі. Зовнішній валовий борг України в 2012 р склав 36,6% ВВП, а в I кварталі 2013 р досяг 136,3 млрд. Дол., Що становить 76,5% ВВП. Бюджетний дефіцит в 2008 р був 14,2 млрд. Грн., А в 2012 р - 50,7 млрд. Грн. За 5 місяців 2013 року він склав 18,5 млрд. Грн. або в річному обчисленні 44,4 млрд. грн.
На цьому несприятливому фоні з 2012 р почав розвертатися черговий фінансово-економічна криза. Адже основні кризогенних фактори залишилися діяти. Головним чином, збитковість зовнішньої торгівлі, переважний зростання імпорту в порівнянні з експортом, невідновлення зносу основних фондів. З'явилося ще одна обставина - не окуповуються інвестиційних витрат в Євро-2012. Знову стала погіршуватися ситуація на зовнішніх ринках, падає транзит енергоносіїв. Проблеми збуту можуть бути вирішені таким чином: вступ до Митного союзу, планове інноваційне оновлення продукції, зниження обмінного курсу гривні. Останній шлях болісний, але він, мабуть, станеться, і обережно в цьому напрямку потрібно було б рухатися.
Опозиція втягують країну в ринок ЄС, який остаточно підірве економіку України. Вимоги ЄС для неї просто убивчі [7].
У 2012 р істотно скоротилося кредитування економіки. Обсяг кредитування за рік збільшився всього на 2,2%. Високими залишалися кредитні ставки - в середньому 17,5% в національній валюті. І це в умовах майже відсутності інфляції, яка, як відомо, підвищує процентну ставку. В результаті промислове виробництво зменшилось на 2%, сільськогосподарське - на 4,5%. У 2013 р очікується нульовий або навіть негативний приріст ВВП. У I кварталі. 2013 року він вже знизився на 1,1%. За 5 місяців 2013 року обсяг кредитів збільшився тільки на 1,9%. Рівень кредитних ставок в національній валюті склав в середньому 15,2%. Продукція промисловості впала ще на 5,2%. До речі, гостра фаза кризи 2008-20098 рр. почалася саме зі скорочення кредитування. Очевидно, економіка України увійшла дефляційну депресію - важку і тривалу фазу нестабільності. Економіка падає, борги ростуть. Уряд знову звернулося до МВФ за новими кредитами. Але умови МВФ відомі: підвищення тарифів на газ, енергію і ЖКГ для населення.
Попереду маячить ще суворий фінансово-економічна криза, якщо Україна підпише угоду про зону вільної торгівлі з ЄС. ЄС в проекті договору передбачає для України зниження і обнулення митних захисних ставок, обмеження експорту українських товарів, введення жорсткої системи технічних, санітарних, організаційних та інших нормативів аж до зміни колії залізниць, обмеження діяльності на енергетичних ринках і т. П.
Далеко не рівноправні митні тарифи. Так, на експорт свинини з України тариф 10,2% + 93 євро за 100 кг, а з ЄС - тільки 5%. Масло вершкове в Європу - 189,6 євро за 100 кг, а в Україні - 10% зі зниженням на 5 років. Сардини в Європу - 23%, в Україні - 0%. Тариф на пшеницю і в Європу - 94 євро за тонну при обмежувальної квотою 950-1000 тис. Т. І на кукурудзу - 94 євро за тонну і квотою 400-650 тис. Т. Крім того, європейські виробники отримують субсидії, які для України обмежуються і забороняються. За металопродукції з Європи в Україну встановлюється нульове мито, а з України - довільна (яка заманеться) [11]. У той же час ТС пропонує обопільне зняття мит. Російський бюджет на експортні мита втратить 5 млрд. Дол. На користь України, приблизно стільки ж - «Газпром» [6].
Все це ще більше погіршить фінансовий стан України, змусить скоротити виробництво, довести до банкрутства масу підприємств, особливо дрібних. Сильно зросте безробіття. Потрібно бути ворогами України, щоб погодитися на європейський варіант.
Аргументація на користь асоціації і спільному ринку з ЄС просто вражає своїм невіглаством. Наївні сподівання на інвестиції та технологічне співробітництво. Інноваційні проекти - дорогий товар, зброю конкуренції, і ніхто їх нам не подарує. Іноземні інвестиції в основний капітал за 20 років складають лише 5% загального обсягу. Вони і не збільшаться, оскільки для інвестора головна умова - наявність ринку збуту і можливість отримувати високий прибуток. В Україні цього немає, а при приєднанні до ЄС ситуація тільки погіршиться. Існує думка, що українські олігархи бояться російського бізнесу як більш сильного. Неначе європейські компанії чомусь будуть церемонитися. Більш того, Митний союз пропонує Україні тільки торгове і виробничо-коопераційне співробітництво без політичної і державно-організаційної інтеграції, тоді як ЄС втягує Україну в повне організаційне і політичне підпорядкування, до складу формується європейської конфедерації, де Україна як третьорозрядним провінція буде безправна. І умови бізнесу будуть диктувати транснаціональні компанії.
Входження в ринок ЄС для України згубно
Вступ України до зони вільної торгівлі з ЄС різко погіршить її економічне становище, тому що Європа в силу ряду об'єктивних причин не потребує готових товари з України. Європі потрібні тільки сировину - нізкообработанние метали, зерно і олійні, а також ринки збуту своїх товарів. Тому включення в ЗВТ з ЄС для України дасть наступні наслідки:
1. Збільшення потоку імпорту товарів, передусім споживчих, і зростання збитковості зовнішньої торгівлі.
2. Придушення залишків промислового виробництва, несировинних сільського господарства (тваринництва, садівництва, овочівництва, виноградарства та виноробства), зростання безробіття і бідності.
3. Загибель оптової та роздрібної торгівлі України під конкурентним тиском великих європейських фірм (ці процеси зумовлять, перш за все, розорення малого і середнього бізнесу).
4. До європейських рівнів підвищаться споживчі ціни при в декілька разів меншою зарплатою.
5. Подорожчання імпортованих газу та нафти і зменшення їх транзиту.
6. Остаточне перетворення України в злиденну сировинну напівколонію ЄС з вимираючим і розбігаються населенням, а також занепадом культури, освіти і, відповідно, мови, не кажучи вже про науку.
Україна вже має гіркий досвід. Вона поспішно напросилася в СОТ. І що вона отримала? Постійний фінансовий дефіцит зовнішньої торгівлі близько 10-15 млрд. Дол. США в рік. У 2011р. негативне сальдо по товарах склало 14,2 млрд. дол. І уряд нічого з цим зробити не може.
Україна увійшла до Європейського енергетичного співтоваріства. Тім самим втрачений Інтерес России до газотранспортного консорціуму. Росія замікає кільце обхідніх каналів поставок газу в Європу (Північний и Південний потоки, газопровід через Білорусь) І, по суті, ліквідовує газотранспортної Потенціал України. А що дает Європейське енергетичне співтоваріство? Україна только програє. Ніякіх реалістічніх аргументів на Користь ЗВТ з ЄС та євроінтеграцію ні чинний уряд, ні опозиція пред'явити НЕ могут. Емоції для дурнів: ми, Мовляв, європейці. Відмовляються від Приєднання до Митна союзу России, Беларуси и Казахстану, економічна вігідність которого підтверджується практичними розрахунку и практичність доказ [5]. Аджея Росія ввозити Величезна Кількість продовольства. Вона в силу Історично сформованої спеціалізації и зв'язків зацікавлена у віробнічій та Науковій КООПЕРАЦІЇ з Україною. Так, вельми стриманими розрахунками в спільному звіті Інституту народногосподарського планування РАН та Інституту економіки і прогнозування НАН України показано, що при вступі України до Митного союзу можна очікувати приріст експорту на 17,2%, або 6,2% до ВВП, і зменшення вартості імпорту на 5,8 млрд. дол. [5] Крім того, можна розраховувати на мультиплікативний ефект від зростання обсягів спільних підприємств і розвитку кооперації у високотехнологічних галузях (наприклад, у виробництві озброєнь, авіакосмічній продукції, атомному машинобудуванні). Адже і зараз машинобудівна продукція України містить від 30 до 90 комплектуючих з Росії. Поліпшення умов торгівлі, скасування експортних мит, зменшення ціни на газ Україні може принести близько 9 млрд. США на рік. Обсяг ВВП України може підвищиться на 17%. Всі ці розрахунки побічно підтверджуються практикою двох років існування Митного союзу Росії, Казахстану і Білорусі. За 2 роки обсяг торгівлі в союзі виріс в 2 рази.
Економіка Росії і Митного союзу - це величезний, зростаючий, що розвивається ринок! Причому із захистом від гнітючого імпорту. Увійшовши в нього, Україна могла б докорінно поліпшити своє економічне становище. Зокрема, забезпечивши себе на прийнятних умовах поставками газу і заробітком на транзит енергоресурсів. Нічого подібного не може запропонувати ЄС. Він знаходиться в глибокій кризі і не має перспектив значного зростання.
Для імпульсу до розвитку необхідно пожвавлення в економіці, перехід до зростання, активізація підприємництва. Для цього потрібне розширення ринків збуту товарів з відносно високою доданою вартістю. Така можливість на ринках ЄС для України практично виключена. Продукцію машинобудування і несировинних галузей сільського господарства поки купують в Україні переважно на Сході. У 2009 р експорт України в СНД був на 45% більше, ніж в ЄС. При цьому питома вага машин, устаткування і приладів в експорті для СНД склав 58,7%, а для ЄС - тільки 17,4%. При торгівлі машинобудівної продукцією з СНД позитивне сальдо України - 4,2 млрд. Дол. США, а з ЄС негативне - 6,1 млрд. Дол. США. При торгівлі з ЄС імпорт України на 46% перевищує експорт. При торгівлі з СНД, якщо не враховувати газ і нафту (ці товари не подешевшають при покупці в ЄС), експорт перевищує імпорт [8]. Тобто торгівля з СНД для України більш вигідна. Тим більше що, розвиваючи євразійське напрямок, є можливість домогтися зниження цін на газ.
Зараз Україні доцільно акцент в торгових відносинах переносити в східному напрямку. Потрібен рішучий поворот у зовнішньоекономічній політиці, в бік Митного союзу і Євразійського простору, інакше умов для розвитку не буде. Причому не потрібно ототожнювати торгово-коопераційні відносини з Митним союзом і політичною інтеграцією з Росією. Потрібно вміти залишатися політично незалежними, але використовувати економічно вигідний ринок.
Намір уряду ввести Україну паралельно в ЗВТ з ЄС та ЗВТ з СНД, на наш погляд, не зможе дати позитивних результатів або навіть здійснитися. Товари з ЄС через ослаблену митний кордон України почнуть проникати на ринки СНД (замаскований реекспорт і т. П.). Крім того, посилиться потік товарів України, усували європейськими товарами. Все це змусить ринки СНД захищатися, і зона вільної торгівлі розсиплеться. Україна не зможе всидіти на двох стільцях. Треба вміти торгувати з усіма, але спеціальний режим зі зниженими митними тарифами повинен бути узгодженим між двома ринками - без посередників. А Україну хочуть поставити в положення напівпрозорого посередника між ринками, не пов'язаними митними договорами (не враховуючи загальні правила СОТ). Навряд чи з цього щось вийде.
Повчально думку американського фахівця Дж. Перкінса щодо політики так званої вільної торгівлі західних держав. «Вільна торгівля - справжній евфемізм. Вона дає транснаціональним компаніям привілеї, яких позбавлені національні виробники ». Він наводить приклад, як Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) розорило Мексику: «Американські президенти і Конгрес ввели цілу систему правил, що забороняють іншим країнам обкладати митом американські товари і субсидувати місцевих виробників, які могли б конкурувати з нашими (американськими) агрофірмами, але не скасували мита і дотаційні програми на території США, таких чином надавши американським агрофірмам несправедливу перевагу ». В результаті американські агрофірми заполонили Мексику кукурудзою за демпінговою ціною, що не покриває виробничі витрати [9]. Щось подібне готується і для України.
Якщо в уряду (будь-якого!) Не вистачить розуму і волі переглянути політику в напрямку, вигідному для України, занепад економіки і добробуту населення будуть посилюватися, і Україна втратить державного суверенітету.
Україна - не відбулася
Отже, правлячі кола України (в повній згоді з так званою опозицією) підводять економіку до повного банкрутства. Це найважливіше прояв нездатності влади керувати країною. У наявності ознаки, що не відбулася.
1. Порушується і багаторазово переглядається Конституція.
2. Парламент значну частину часу не працює, влаштовуючи скандали і бійки.
3. Партії, що входять до парламенту, не мають принципових програмних відмінностей (крім комуністів), а просто борються за владу в інтересах бізнесу.
4. Закони та укази Президента не виконуються всією країною, окремі регіони і міста встановлюють нормативні правила і порядки, що суперечать загальнодержавним. При цьому зберігається форма унітарної держави.
5. Президент і підтримуюча його партія повністю відмовилися від своїх передвиборних обіцянок і проводять несамостійну і антинаціональну політику.
6. Політику України визначають зовнішній диктат і впливу, країна, по суті, втрачає суверенітет і в недалекому майбутньому позбудеться його повністю; часткове або повне входження в ЄС позбавляє Україну залишків державної самостійності, перетворює в зовнішньо керовану територію;
7. Населення країни не є політичною нації, відсутня єдність у поглядах на принципові проблеми організації суспільства і політики; допускається навіть функціонування терористичних баз, які готують найманців і ставить за мету зміну державного ладу (в Криму).
8. Відомства США можуть повністю ігнорувати існування держави Україна. Так, військове відомство безроздільно хазяйнує в лабораторіях і сховищах збудників особливо небезпечних інфекцій і проводить експерименти на населенні України. У 2009 р в Тернополі був спалах легеневої чуми, яку ховали під виглядом нібито грипу. Цілком ймовірно, що «витік» інфекції була умисною. Про це говорив і один з народних депутатів України.
9. У країні зруйновано правопорядок. Держава не в змозі гарантувати недоторканність власності. Рейдерські захоплення підприємств, приміщень і квартир стали мало не повсякденними. Умовами є корумпованість міських органів влади і судів.
10. Країна втратила здатність до соціально-економічного розвитку, економіка деградує.
Такі підсумки панування ліберал-націоналістичних партій і висунутих ними президентів і прем'єр-міністрів, а також Партії регіонів, яка плентається за ними. Банкрутство економіки і знищення національної держави. Якщо ще можна щось врятувати, то для цього потрібно крутий поворот в політиці.
Василь Найдьонов
«ВРЕМЯ.ua»
Як можна було допустити такий провал?І що вона отримала?
А що дает Європейське енергетичне співтоваріство?